| Lam3rok | Дата: Воскресенье, 03.11.2013, 20:26 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Яблонська Н.Г., старший викладач
Донецький державний університет управління
м. Донецьк, Україна
Постановка проблеми в загальному вигляді. Концепція регіонального розвитку в ЄС передбачає взаємний вплив економічної діяльності та інтеграції ринків на територіально-географічні об’єкти. На практиці вона реалізується при індивідуальному підході до кожного регіону, прагненні розв’язати конкретні регіональні проблеми та активно співпрацювати з громадянами та інституціями регіону. Дослідження стану регіонів України свідчить про наявність диспропорцій в розвитку, оскільки вони різняться за природним, промисловим, інфраструктурним, інноваційним, фінансовим, кадровим та соціально-культурним потенціалом, що в свою чергу визначає їхню привабливість для ведення господарської діяльності та пріоритетність проведення реформ. У зв'язку з цим, метою дослідження постає визначення складових європейської політики регіонального розвитку і обґрунтування можливості їхнього застосування в Україні.
Викладення основних результатів. Категорія «регіональний розвиток» має глибокий суспільно-географічний зміст, виражений у таких поняттях, як територіальний поділ праці, структура, спеціалізація і рівень зосередження виробництва, комплексність і пропорційність, агломерування та поляризація суспільної діяльності, конкурентоспроможність регіонів, їхній експортний потенціал і зовнішньоекономічні зв’язки [1]. Принципи регіонального розвитку в ЄС перевірялись і неодноразово удосконалювалися впродовж
багатьох років, щоб можна було розробляти різні стратегії, спрямовані на вирішення економічних і соціальних проблем, а також досягнення екологічних цілей.
Європейська регіональна політика має три основні напрями. По-перше, робиться акцент на сприянні економічному зближенню, щоб допомогти менш розвиненим регіонам (які розташовані в основному в нових країнах - учасницях), зменшити своє відставання від більш розвинених країн. По-друге, реалізуються широкі заходи, спрямовані на поліпшення регіональної конкурентоспроможності та зайнятості. Третя категорія стратегій базується на сприянні співпраці між регіонами та країнами з метою зменшення економічного значення національних кордонів.
Також існують три основних джерела фінансування, які були створені в різний час у процесі розвитку ЄС. Фонд європейського регіонального розвитку (European Regional Development Fund, ERDF) зосереджується на ініціативах, пов'язаних з економічним зростанням, зайнятістю і конкурентоспроможністю, включаючи інвестиції в інфраструктуру. Фонд зближення більше зосереджується на транспортній і екологічній інфраструктурі, включаючи поновлювані джерела енергії. По-третє, фінансування в рамках Європейського соціального фонду спрямовується на інвестиції в людський капітал у сфері освіти та професійної підготовки.
Досвід Європейського союзу в регіональній політиці є доцільним для України через низку факторів: 1) в спадок від Радянського Союзу вона отримала систему галузевого управління, яка передбачала певний розподіл: в одних областях зосереджувалися промислові підприємства (схід, південь), а в інших - сільськогосподарські (захід, північ), що сприяло нерівномірному економічному і соціальному розвитку областей; 2) одним із стратегічних орієнтирів в зовнішній політиці нашої держави є інтеграція до європейського простору, що
зумовлює адаптацію до стандартів ЄС; 3) статистичні дані свідчать, що в середньому 80% прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) українські підприємства отримують від країн-членів ЄС (в 2010 р. - 35353 млн. дол., в 2011 р. - 40331,8 млн. дол., а в 2012 р. - 42979,3 млн. дол.); 4) незважаючи на значний експортний потенціал, Україна поступається в його реалізації країнам Західної і Центральної Європи; 5) нерівномірність регіонального розвитку і рівня життя населення створює передумови для соціальної напруги в суспільстві, загрожує територіальній цілісності країни, стримує динаміку соціально-економічних показників, уповільнює ринкові перетворення та знижує їх ефективність [2].
Сьогодні через брак досвіду та інструментів оцінки суспільно-географічних процесів регіонального розвитку, виявлення закономірностей і притаманних їм тенденцій, регіональну політику в Україні складно назвати результативною. Як наслідок, знижується конкурентоспроможність окремих регіонів на зовнішньому ринку: питома вага майже половини областей в загальноукраїнському експорті не перевищує одного відсотка. Збільшується регіональна асиметрія за обсягами інвестицій в основний капітал. Третя частина всіх прямих іноземних інвестицій припадає на столицю України. У кожному другому регіоні частка залучених іноземних інвестицій дорівнює або менша одного відсотка сукупного обсягу по Україні [3].
Основними інструментами європейської політики регіонального розвитку, що були б доцільними для застосування в український економіці, виступають програми інвестицій або розвитку, які мають багаторічний і комплексний характер, а також оптимізація та належне використання державних інвестицій, необхідні для поліпшення координації та синергії між інвестиціями, які здійснюються за рахунок різних джерел фінансування всіма учасниками процесу
розвитку – державою, регіональною та місцевою владою на певній території, бізнесом.
Висновки. Європейська політика регіонального розвитку орієнтована на перетворення проблем в можливості. Вона базується на політичному принципі, відповідно до якого багатші країни та регіони повинні проявляти солідарність з біднішими, а також на економічному принципі, відповідно до якого більш низькі обсяги виробництва в бідних країнах - учасниках і регіонах, або країнах і регіонах з високими рівнями безробіття являють собою втрату потенціалу і можливості для Європейського Союзу в цілому. Інвестиції в сучасну інфраструктуру та інноваційну діяльність, якіснішу освіту й професійну підготовку для людей у слабких регіонах відкривають цінні нові ринки і розширюють економічний потенціал всіх країн-учасників. Імплементація європейського досвіду регіональної політики можлива при її відповідності довгостроковому стратегічному баченню, об'єктивним методам залучення і розподілу ресурсів, спільному фінансуванню і партнерству, законодавчим засадам, що регулюють реалізацію стратегії та окремих рішень за проектами.
Список літератури
1. Пістун М.Д., Мезенцев К.В., Тьорло В.О. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект: Монографія. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. – 130 с.
2. Нехайчук Ю.С. Проблеми регіонального розвитку і шляхи їх розв'язання. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal....-15.pdf
3. Карпусь О.О. Сучасні проблеми планування розвитку регіонів України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/30_NNM_2010/Economics/72904.doc.htm
|
| |
| |
