| Lam3rok | Дата: Воскресенье, 03.11.2013, 20:14 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ : ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ
Стреніна Н.С., студентка ОКР «бакалавр»
Науковий керівник: Дятлова В.В., д.е.н., професор
Донецький державний університет управління
м. Донецьк, Україна
Постановка проблеми в загальному вигляді. Одним з основних напрямків розвитку корпоративних відносин в Україні є формування соціальної відповідальності та її впровадження в практичні умови господарювання. Теоретичні та практичні аспекти розвитку корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) в Україні почали активно обговорюватися лише на початку ХХІ століття. Сьогодні зростаюча зацікавленість бізнесу до КСВ обумовлена як її попитом у міжнародному бізнесі, так і потребами формування конкуренто-спроможності на внутрішньому ринку.
Мета дослідження полягає в обгрунтуванні стану та особливостей формування корпоративної соціальної відповідальності в Україні.
Викладення основних результатів. У розвинених країнах великі підприємств звернули увагу на політику у взаєминах із суспільством під тиском з боку держави на вимогу суспільства, профспілок і громадських організацій; зростання взаємозв'язку між громадською думкою і рівнем продажів [1]. В Україні КСВ започатковано створенням мережі Глобальної угоди ООН, а її розвиток відбувався по особливому сценарію: спочатку саме компанії брали на себе ініціативу, розвиваючи ті чи інші практики соціально відповідальної поведінки, залучаючи до такої діяльності решту гравців – споживачів, неурядові організації, представників влади на регіональному та національному рівнях.
КСВ передбачає слідування підприємств наступним аспектам:
виробництво якісної продукції, робіт і послуг;
створення високооплачуваних робочих місць, виплата легальних зарплат і інвестиції в підвищення кваліфікації свого персоналу;
неухильне виконання вимог податкового, трудового, екологічного законодавства;
дотримання інтересів всіх зацікавлених осіб (стейкхолдерів);
ефективне ведення бізнесу, орієнтоване на зростання добробуту своїх власників;
виконання суспільних очікувань і дотримання корпоративної культури;
внесок у формування громадянського суспільства через партнерські програми та проекти розвитку територіальних громад [2].
Згідно із західними стандартами кожне підприємство розробляє власну соціальну стратегію і щорічно виділяє кошти на фінансування витрат на соціальні програми. В Україні прояви соціальної активності мають спонтанний характер та не є частиною плану з формування іміджу компанії. Лише 10% вітчизняних підприємств з 100 найбільших за обсягом чистого прибутку публікують нефінансові звіти. Для порівняння: з 250 найбільших компаній у розвинених країнах такі звіти мають 80 %, із 2200 найбільших компаній у країнах, що розвиваються – 45 %. Сукупна частинка компаній, які здійснюють соціальну звітність в Україні, становить 11,4% ВВП (або 108,8 млрд. грн.) по сукупному доходу [3].
Сьогодні держава починає займати активну позицію стосовно створення сприятливих умов для реалізації стратегії сприяння розвитку соціальної відповідальності. Можна виділити декілька інструментів з боку держави для реалізації КСВ в Україні:
1. Широке інформування про КСВ – забезпечення вільного доступу до інформації про соціальну відповідальність підприємств шляхом впровадження відповідних програм на регіональному рівні.
2. Підвищення спроможності у сфері КСВ – підвищення рівня знань та компетенції державних службовців щодо КСВ та посилення компетенції неурядових організацій, профспілок та асоціацій у використанні інструментарію КСВ.
3. Стимулювання попиту на КСВ – підвищення знань про КСВ споживачами.
Що стосується соціальних функцій, то західний стандарт мотивує підприємця здійснювати добровільні соціальні інвестиції. На відміну від нього, вітчизняні закони мають винятково примусовий характер.
Висновки. Розвиток КСВ в Україні значно відстає від багатьох розвинутих країн, а відсутність на неї соціального замовлення зумовило особливості її розвитку в нашій країні. Поліпшення ситуації необхідно розпочати з державного впливу, чому сприятиме створення окремого державного апарату, який буде стимулювати, контролювати та регламентувати КСВ, прийняття відповідної нормативної бази.
Список літератури
1. Блюм С. О. Корпоративная социальная ответственность: сущность и основные компоненты / С. О. Блюм // Вестник Восточно-украинского национального университета им. В. Даля. – 2012. – № 7 (178). – С. 42-46.
2. Кужелєв М. О. Модель корпоративно-соціальної відповідальності / М. О. Кужелєв // Економіка і організація управління. – Донецьк : Східний видавничий дім. - 2012. – № 1 (11). – C. 29-35.
3. Нефінансова звітність : інструмент соціально відповідального бізнесу. – К. : ФОП, 2010. – 82 с.
|
| |
| |
