| Lam3rok | Дата: Воскресенье, 03.11.2013, 20:11 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ СУЧАСНИХ КОРПОРАЦІЙ ІЗ ЗАЦІКАВЛЕНИМИ ГРУПАМИ
Петренко О.О., студентка ОКР "євромагістр"
Науковий керівник: Кулєшова Л.В., к.е.н., доцент
Донецького державного університету управління
м. Донецьк, Україна
Постановка проблеми в загальному вигляді. Довгостроковий розвиток корпорації в умовах динамічного середовища міжнародного бізнесу передбачає постійне вдосконалення управлінської системи, пристосування до зовнішніх вимог та вимог зовнішніх зацікавлених груп [3]. Протягом останніх двадцяти років інтерес управлінців щодо питання впливу на зацікавлені групи посилюється, розробляються інструменти вимірювання репутації, методики для вивчення впливу зацікавлених груп на компанію та способи управління відносинами з ними. Час поділу корпоративних комунікацій із навколишнім світом на рекламу і PR вже минув: сьогодні лідерами ринку стають ті організації, які проводять політику єдиної системної комунікації з усіма зацікавленими групами.
Питання про вплив зацікавлених груп на процес прийняття рішень порушували Платон, Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо, В. Вільсон. Вони зазначали економічну неефективність політики, яка спрямована виключно на задоволення запитів зацікавлених груп, нерівність можливостей окремих зацікавлених груп, їх незацікавленість у проведенні активної соціальної політики, корпоратизм. Також дослідженням проблем відносин бізнесу із зацікавленими сторонами займалися Ю. Благов, В. Білошапка, Р. Краплич, А. Каптєрєв, Н. Калінкіна, В. Куриляк, С. Литовченко, В. Мартиненко, Н. Піроженко та ін. Неоднозначність висновків щодо управління процесом
взаємодії з зацікавленими групами та їхнього впливу на соціальну відповідальність та прибутковість компанії зумовлюють необхідність подальших досліджень.
Загальна мета дослідження полягає у визначенні особливостей взаємодії сучасних корпорацій із зацікавленими групами, що активно впливають на господарську діяльність по всьому світу .
Викладення основних результатів. Транснаціональна корпорація - це підприємство, що об’єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох і більше країнах та здійснює проведення взаємозв’язаної політики та спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень. Сьогодні ТНК
знаходяться під впливом середовища як країни базування, так і приймаючо країни. Вплив на їх діяльність йде не тільки зі сторони міжнародних, але й національних організацій та об'єднань(зацікавлених груп).
Зі зростанням міжнародної економічної діяльності, починаючи з 1980 року, було проведено велику кількість досліджень у напрямку роботи із зацікавленими групами. У 1984 році Фріман Р.Е. вперше ввів поняття «Стейкхолдер». Стейкхолдери – це всі групи людей (або інших організацій), чий внесок (робота, капітал, ресурси, купівельна спроможність, поширення інформації про компанію та ін.) є основою успіху організації [1].
На сьогоднішній день позиція компанії на ринку залежить не лише від обсягів виробленої нею продукції або торгового обороту, але вже й від сприйняття її діяльності споживачами, ЗМІ, представниками державної і муніципальної влади, акціонерами, співробітниками та ін. З кожним роком необхідність комунікації з цими групами є все більш важливим управлінським завданням. Ці зміни знайшли відображення в новому понятті «стейкхолдер-менеджмент» (Stakeholder Management) – це управління відносинами
з зацікавленими групами. Або менеджмент паблік афеарз – формування відносин із зовнішніми соціально-політічними зацікавленими групами міжнародного підприємства, які мають істотний вплив на поточну діяльність і стратегічний розвиток організації [2]. Тобто, паблік афеарз – відносини із зовнішніми зацікавленими групами. Взаємодія зі стейкхолдерами означає залучення основних груп зацікавлених сторін до розвитку і впровадження політики компанії, вона розглядається як інструмент сприяння ефективній комунікації між компанією, урядом, громадськими організаціями, науковцями та іншими групами суспільства. Компанія повинна інтегрувати залучення стейкхолдерів до всіх релевантних політик та процесів задля побудови стратегії розвитку компанії (бачення, місії, цінностей) та операційного управління. Крім організації контролю з боку акціонерів за діяльністю менеджменту, вибудовування відносин між різними групами акціонерів, є ще одним важливим напрямком забезпечення успішного розвитку компанії.
Для різних компаній склад зацікавлених груп неоднаковий і може змінюватися з плином часу. Різниться і значення кожної з груп, і можливості, якими володіє кожна з них для впливу на компанію. Інтереси перерахованих груп можуть відрізнятися як від інтересів акціонерів, так і від інтересів один одного.
Багато осіб можуть бути стейкхолдерами організації. Найбільш узагальненими групами таких вважаються: менеджери, найняті працівники, споживачі, інвестори, акціонери, постачальники. Багато фахівців вважають, що тільки люди можуть бути стейкхолдерами організацій. Інші ж поширюють це поняття, справедливо вважаючи, що довкілля перебуває під впливом діяльності корпорацій.
Головною метою паблік афеарз є високоефективне управління конфліктами з зацікавленими групами, а також повне використання
конкурентних переваг, що спостерігаються за умови врахування або впливу соціально-політичних завдань [1]. Головними об’єктами уваги фахівців з паблік афеарз є зовнішні зацікавлені групи (стейкхолдери). Здійснюючи взаємозв’язок з усіма стейкхолдерами, з метою формування у них сприятливого ставлення до діяльності своєї організації, фахівці з паблік афеарз зазвичай лобіюють інтереси своєї організації з питань, що впливають на досягнення успіху в їх діяльності [2].
Зовнішні зацікавлені групи, з якими іноземні підприємства перебувають у стані конфронтації в межах своєї діяльності, можна розділити на ринкові та соціально-політичні.
З ринковими зацікавленими групами міжнародне підприємство взаємодіє на фінансових ринках, ринках збуту та постачання для того, щоб мати змогу виробляти і продавати свої товари і послуги. До переліку таких зацікавлених груп можна віднести клієнтів, постачальників, акціонерів, конкурентів, кредитно-фінансові установи.
До соціально-політичних зацікавлених груп належать ті учасники, з якими корпорації, як правило, не взаємодіють на одному ринку. До ряду таких груп можна віднести профспілки, недержавні організації, уряд, церкву, ЗМІ. А також на інтернаціональному рівні це: ООН, МВО, ЄС, ОЕСР, Організації з питань захисту навколишнього середовища [1].
Інструменти паблік афеарз, які зазвичай використовуються корпораціями поділяють на інструменти аналізу та організаційні інструменти. Інструменти аналізу складаються з аналізу пайовиків та проблемного аналізу.
До організаційних інструментів відносять: норми поведінки, добровільне самообмеження, паблік рілейшнз, спонсорська допомога, лобіювання, хабарництво та ін.
Розглядаючи транснаціональний менеджмент паблік афеарз слід зауважити, що ТНК з такою філософією управління є досить чутливими до соціально-політичних завдань та зацікавлених груп. Транснаціональному менеджменту паблік афеарз притаманна децентралізація та вдосконалення принципів диференційованої підприємницької етики [1].
Висновки. У міжнародній корпоративній практиці діапазон охоплення роботи із зацікавленими групами є надзвичайно широким, а зростаюча кількість та загострення конфліктів корпорацій з діючими у світовому масштабі зацікавленими соціально-політичними групами вказують на набуття дедалі більшого значення даного напрямку діяльності.
Управління зацікавленими групами – найважливіший аспект діяльності вищої управлінської ланки сучасних компаній, тому що корпоративна репутація – це основа ефективності бізнесу сьогодні і гарантія його успішного розвитку в майбутньому.
Список літератури
1. Куриляк В.Є. Міжнародний менеджмент / В.Є. Куриляк. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. – 268 с.
2. Профессиональный словарь лоббистской деятельности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lobbying.ru/dictionary_word.php?id=12.
3. Новак В.О., Родченко В.В. Організаційний розвиток міжнародних корпорацій та критерії його ефективності / В.О. Новак, В.В. Родченко // Національний авіаційний університет України, м. Київ.
|
| |
| |
