| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 22:27 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| ВПЛИВ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ В КРАЇНАХ ЄС
Рева О.В., викладач
Донецький державний університет управління
Постанова проблеми. Соціальна політика, будучи однією з най-важливіших складових внутрішньої політики будь-якої країни, регу-лює соціально-економічні відносини і знаходиться у віданні уряду кожної окремої держави. Проблеми, що виникають у соціальній сфері, безпосередньо пов'язані з розвитком економічного і політичного життя країни, а отже, є своєрідним індикатором розвитку суспільства.
Мета дослідження полягає в діагностиці соціальних проблем країн Євросоюзу, які виникли в результаті Світової фінансової кризи 2008 року.
Викладення основних результатів. Наприкінці XX ст. соціальний захист населення стала основним атрибутом соціальної політики будь-якої цивілізованої держави. Найбільш розвинені системи соціального захисту мають країни Європейського союзу. Саме в них з'явилися і отримали розвиток перші соціальні програми. У 2009 році загальні витрати на соціальний захист у ЄС (Європі-25) склали 27,3% до обсягу ВВП. Однак по країнам-членам ЄС це співвідношення різниться більш ніж удвічі.
У країнах, де воно відповідає середньому рівню або перевищує його (тобто становить 27,3% ВВП і більше), проживає трохи більше 42% сукупного населення Європейського Союзу, в країнах, де його значення становить від 22% до 27,3% ВВП, - майже 33% населення, в країнах, що витрачають на соціальний захист від 18% до 22% свого ВВП,- майже 24% жителів ЄС, а в країнах, що витрачають на ці цілі менше 17% ВВП,- 1,5% населення ЄС [1].
Країни з найвищим співвідношенням витрат на соціальний захист та ВВП - Швеція (32,9%), Франція (31,2%), Данія (30,7%), Німеччина (29,5%), Бельгія (29,3% ), Австрія (29,1%) та Нідерланди (28,5%) - ви-трачають на соціальні цілі в два рази більше, ніж три держави з самими низькими значеннями цього співвідношення: Латвія (12,6%), Литва (13,3  і Естонія (13,4%) [2].
Різке загострення фінансово-економічної кризи в Європі в 2010 році супроводжувалося посиленням неоліберальної політики та лікві-дацією збережених елементів «європейського соціалізму».
У найбільш жорсткій формі це відбулося в Греції, яка отримала кредити країн ЄС і МВФ тільки під гарантії уряду різко знизити соці-альні видатки бюджету.
«Антикризова політика» в Греції в 2010 році здійснювалася уря-дом Георгіоса Папандреу молодшого в два етапи. На першому етапі з грудня 2009 по березень 2010 року уряд відкидав можливість звер-нення по допомогу в МВФ або до інших країн. Для того, щоб уникну-ти дефолту, на початку березня грецький уряд прийняло рішення піти на збільшення податку з продажів і акцизів на тютюн і алкоголь, за-морожування пенсій, а також на скорочення відпускних виплат дер-жавним службовцем.
Другий етап почався в квітні 2010 року, коли уряд був все-таки вимушений звернутися за допомогою до ЄС і МВФ і прийняти ті умови, на яких країни ЄС і МВФ цю допомогу погодилися надати.
Цими умовами був ряд відверто антисоціальних заходів, таких як приватизація державних підприємств, подальше скорочення заробітної платні (на 20% і більш) і пенсій (на 40-50%), у тому числі різке скорочення 13-ой і 14-ой зарплат працівникам держсектора, збіль-шення пенсійного віку (до 65-67 років), спрощення процедури звіль-нення працівників, урізування в два рази компенсацій працівникам, що звільняються. Крім того, ПДВ був підвищений з 21% до 23%; на 10% були підвищені і без того вже підвищені в березні податки на пальне, алкоголь і сигарети, різко посилені правила збору податків і так далі Заходи уряду прем'єр-міністра Георгіоса Папандреу і політика «жорсткої економії» викликали з боку грецького народу масову незадоволеність, що вилилася в багаточисельній демонстрації, страйки і інші форми протесту.
Другим за напруженням епіцентром соціальної боротьби в 2010 році стала Франція. Основним предметом соціального протесту є пе-нсійна реформа, яка передбачає підвищення пенсійного віку з 60 до 62 років і підвищення віку, з якого настає право на повне пенсійне посібник з 65 до 67 років. Також передбачається збільшення протягом 10 років виплати з зарплати держслужбовців у фонд соціального за-безпечення і підвищення трудового стажу, необхідного для отримання повноцінної пенсії [3].
Іспанія виявилася на межі катастрофи услід за Грецією: дефіцит бюджету близько 10% від ВВП. З червня зарплати держслужбовців урізуються на 5%, а надалі заморожуються. 13 тис. працівників держ-сектора потрапляють під скорочення (вже зараз в Іспанії рівень без-робіття складає 20%). Плани уряду передбачають відміну індексації пенсій і підвищення пенсійного віку.
Португалії МВФ наказав скоротити дефіцит бюджету з 9,3% до 3% ВВП. Згідно з прийнятим 26 січня бюджету працівникам держсе-ктора має бути заморожена зарплата, збільшений пенсійний вік, а ро-бочі місця в держсекторі будуть скорочені на 10% (безробіття в Пор-тугалії і так більше 10%).
У Германії уряд Ангели Меркель спільний з лідерами Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПГ) ухвалили закон про підви-щення пенсійного віку до 67 років. Подібні заходи вже прийняті в Румунії, Італії і так званими «соціалістичними» урядами в Іспанії, Португалії і Греції.
Загострення фінансово-економічної кризи в Європі було зв'язане з жорсткою політикою скорочення соціальних витрат, яка фактично перекреслює якщо не все, то більшість досягнутих починаючи з 1945 року завоювань європейських трудящих. Фактично йдеться про злам і демонтаж всієї європейської соціальної системи [5].
Висновки. В економічно розвинених державах соціальний захист є найважливішою частиною національної економіки, витрати на яку сьогодні складають більше чверті валового внутрішнього продукту. Соціальна криза в Європі приймає загрозливі масштаби. Всі успіхи в області скорочення бідності, досягнуті за останніх 10 років, практично звели до нуля, 35 мільйонів чоловік знов попали в пастку бідності і уразливості. Це і є соціальна криза, яка, за великим рахунком, не зга-дується в розмовах про глобальну фінансову і економічну кризу. Усе-світній банк вважає, що заходи соціальної політики повинні стати пріоритетом для регіону.
Література
1. Строєв С.А. «Підсумки 2010 років: економічна і соціальна криза в Європі» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kprf.ru/international/86493.html
2. Стівен Елангер, «Дефіцитна криза в Європі загрожує кінцем соці-альній державі» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zemstvo-kurs.ru
3. Каширіна Е. «Єдина соціальна політика Європейського союзу (реальність і перспективи)» [Електронний ресурс]. – Режим дос-тупу: http://www.isras.ru/files/File/Vlast/2009/07/ Edinaya_ socialnaya_politika.
4. Стрежнева М.В. Проблеми соціальної політики в Європейському союзі // Світова економіка і міжнародні відносини, 2006 № 8.
5. Святенков П. «Соціальна криза, соціальні перетворення, соціальні перетворення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.analysisclub.ru/index.php?page=social&art
|
| |
| |
