| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 22:11 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| ОСОБЛИВОСТІ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ ДО І ПІСЛЯ ВСТУПУ ДО СОТ
Міготіна І.,
Дятлова В.В., к.т.н., професор
Донецький державний університет управління
Постановка проблеми. За умов глобалізації світового господарс-тва та розширення впливу міждержавних інституцій регулювання то-ргівлі, зовнішньо - економічна політика більшості держав будується із врахуванням вимог і механізмів Світової Організації Торгівлі. Для України, яка перебуває на початковому етапі інтеграції до світової економічної системи та прагне посісти гідне місце в ЄС, проблема та-рифно-митного регулювання є особливо актуальною.
Мета дослідження – з`ясувати особливості тарифно-митного ре-гулювання України, зокрема те, як на нього вплинув вступ до складу СОТ.
Викладення основних результатів. Об’єктивну оцінку впливу ми-тно-тарифного регулювання в умовах перебування України в СОТ дати складно. Це пов’язано з тим, що основна частина цього короткого проміжку часу припадала на період фінансово-економічної кризи, пе-ріод низького попиту.
Проблемам тарифного регулювання в рамках вступу до СОТ при-свячено багато робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, зокрема С. Осики, В. Пятницького, В. Сіденка, та ін. Однак це не достатньо дос-ліджені сучасні зміни у цій сфері стосовно рівня лібералізації торгівлі та засобів захисту внутрішнього ринку.
Тариф як інструмент регулювання впливає перш за все на витрати виробництва і торговельний прибуток, завдяки чому забезпечується можливість прямого та опосередкованого втручання держави у сферу підприємництва, приватних економічних інтересів з метою ко-регування напрямів зовнішньоторговельної діяльності суб’єктів гос-подарювання.
В Україні правовою основою тарифного регулювання є Закон України "Про Єдиний митний тариф" від 1 березня 1992 р. із подаль-шими змінами та доповненнями, Митний кодекс України, а також по-станови Кабінету Міністрів України стосовно митно-тарифного регу-лювання та нормативні акти Державної митної служби України (ДМСУ).
В Україні експортне мито упродовж 1993–1996 рр. застосовува-лось головним чином із фіскальною метою, про що свідчить широка номенклатура товарів, із вартості яких стягувалось мито, та відносно високі його ставки. У подальшому експортне мито використовувалось як важіль оперативного регулювання зовнішньоторговельної ді-яльності, передусім для обмеження вивозу важливої для економіки сировини.
Цей захід був пов’язаний з необхідністю підвищення рівня заван-таженості потужностей підприємств переробної промисловості. Виві-зне мито і нині використовується стосовно експортних операцій з ме-талобрухтом, живою худобою, шкіряною сировиною, а також насін-ням окремих олійних культур. Однак за зобов’язаннями, прийнятими Україною при вступі до СОТ, ставки експортного мита знижуються: на брухт чорних металів – з 30 євро за тонну до 10 (кінцева ставка мита); брухт легованих чорних металів та напівфабрикатів з їх вико-ристанням – з 30 до 15 євро за тонну; живу велику рогату худобу – з 50 % (55,75 залежно від виду та маси худоби) до 10 %; шкірсировину – з 27–30 % до 20 %; насіння олійних культур – з 17% до 10 %.
Структура ввізного митного тарифу за видами застосування ставок характеризується переважанням частки адвалерних ставок, яка впродовж 2001–2005 рр. становила 79.7 %, а на час вступу до СОТ (16 травня 2008 р.) зросла до 98.5 %. До чинного впродовж 2005–2007 рр. митного тарифу України входило понад 10.9 тис. тарифних ставок, із них лише 16.4 % – у нульовому діапазоні, 6.4 % – вище 15 %, тобто на рівні міжнародних тарифних піків.
Подальші кроки тарифної політики, відповідно до вимог СОТ, стосувались збільшення в 2,2 рази кількості ставок у нульовому діа-пазоні й кардинального зменшення пікових ставок (з 698 до 314 ста-вок, або у 2,2 рази) та специфічних ставок (з 1782 до 163, або у 10,9 рази), а також усунення комбінованих ставок.
Аналіз прийнятих Україною зобов’язань, взятих при вступі до СОТ, свідчить про зменшення ступеня тарифного захисту вітчизняних виробників від конкуренції з імпортом. Порівняння динаміки се-редньозважених ставок із динамікою середньоарифметичних за період між останніми змінами Митного тарифу на 1 вересня 2005 р. і часом вступу до СОТ свідчить про лібералізацію вітчизняної торгівлі в цілому на 25 % у тому числі торгівлі продукцією сільського госпо-дарства на 31 %, промисловими товарами – на 29 %. Слід зазначити, що особливо низьким є рівень захисту сільськогосподарських товарів в Україні, де ввізна тарифна ставка зв’язана на рівні 11.2 %, що у 1,5–2 рази нижче порівняно з іншими країнами-експортерами цих товарів. За даними СОТ, Аргентина зв’язала ставку на рівні 32.6 %, Бразилія – 35.5 %, Болгарія – 42.4 %, Китай – 15.8 %, ЄС – 15.1 %, Канада – 14.5 %. Навіть партнери з СНД – Грузія, Молдова, Киргизстан – мають зв’язану ставку вищу, ніж Україна.
З метою збільшення обсягів інвестиційного імпорту та розвитку промислової кооперації Україна приєдналась до 16 секторальних угод, більшість з яких передбачають нульову ставку тарифу в кінцевому періоді (на сталь, іграшки, деревину, кольорові метали, фармацевтичні препарати, папір, сільськогосподарську техніку, меблі, товари, пов’язані з інформаційними технологіями, наукове обладнання, будівельну техніку, медичне обладнання). На продукцію хімічної промисловості встановлюється ставка в межах 5.5–6.5 %, текстиль і одяг – від 0 до 17.5 %. Державна підтримка автомобіле-, літако-, суд-нобудування полягає у звільненні від ввізного мита на матеріали і комплектуючі та застосуванні нульової ставки оподаткування подат-ком на додану вартість.
Аналіз правил і механізмів СОТ та умов вступу України до цієї організації з регулювання торгівлі, дозволяє стверджувати, що членс-тво в ній забезпечує вільний доступ до продажу українських товарів на світовому ринку та надає засади для захисту власних ринків від вироб-ників і постачальників з інших країн. Згідно з правилами СОТ, Україна отримала можливість застосовувати захисні засоби в разі критичного стану платіжного балансу, формування якого пов’язане зі світовою фінансово-економічною кризою, скороченням промислового виробництва та експорту в країні, зменшенням резервів Національного банку. Ці засоби полягають у введенні тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу відповідно до статей ХІІ та ХVІІІ ГАТТ–1994. Користуючись цим правом, Україна запроваджує надбавку до діючих ставок ввізного мита у розмірі 13 % митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України в режимі імпорту, крім товарів критичного імпорту. Надбавка запроваджується тимчасово строком до шести місяців. Якщо ж стан платіжного балансу не поліпшиться, то це стане підставою для продовження застосування надбавки, але на строк не більше шести місяців. У цьому законі зазначається, що доходи, отримані внаслідок запровадження тимчасової надбавки, зараховуються до складу доходів Стабіліза-ційного фонду, створеного для подолання негативних наслідків фі-нансової кризи.
Україна як член СОТ може користуватися такими заходами щодо захисту та підтримки національного виробника:
• підвищення імпортного мита і застосування кількісних обмежень імпорту відповідно до Угоди про захисні заходи Уругвайського раун-ду і ст. ХІХ ГАТТ–1194;
• обмеження імпорту сільськогосподарської продукції відповідно до ст. 5 Угоди про сільське господарство та Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних заходів;
• Угода про субсидії та компенсаційні заходи, а також ст. VІ ГАТТ і Угода про застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів як ефективний інструмент боротьби з заниженням цін на імпортовані товари.
Важливим наслідком вступу України до СОТ може бути поліп-шення її іміджу для потенційних інвесторів, оскільки членство у тор-говельному клубі з уніфікованими правилами "поведінки" свідчить про передбачуваність і стабільність взаємовідносин, що має важливе значення для інвесторів. Це стосується перш за все транснаціональних корпорацій, які мають потребу в розміщенні ринків збуту, можливості перенесення в інші країни своїх виробництв. Крім того, членство у СОТ є обов’язковою умовою для початку переговорів між ЄС і Україною щодо створення зони вільної торгівлі, що дуже важливо для України, оскільки частка ЄС у її зовнішньоторговельному обороті становить понад 35 %.
Членство у СОТ надає Україні можливість користуватися загаль-ними правилами доступу на світові ринку, захисту внутрішнього ринку механізмами вирішення суперечок, надання допомоги вразливим секторам тощо. Однак значно більшою загрозою порівняно з інозем-ною конкуренцією є невирішені внутрішні проблеми національної економіки, зокрема низька конкурентоспроможність вітчизняних то-варів, слабодиверсифікована структура експорту, відплив інтелектуа-льного капіталу за кордон, недорозвиненість базових ринкових інсти-тутів.
Ефективна торговельна політика, в тому числі тарифна, є одним із чинників інтеграції країни у міжнародний економічний простір. Поєднання тарифної політики з політикою обмінного курсу націона-льної валюти утворює механізм, за допомогою якого міжнародна тор-гівля може впливати на розподіл ресурсів у економіці країни, струк-турне реформування промислового й аграрного секторів, доступ до нових технологій, підвищення стимулів для експорту. Однак у дійс-ності зазначені позитивні моменти впливу політики деформуються через прагнення до отримання ренти, корупцію, контрабанду та інші негативні явища, від яких потерпає багато країн з транзитивною еко-номікою, традиційним нехтуванням вимогами законодавства, слабкі-стю політичної влади. В Україні порівняно з країнами ЄС надмірно складна структура тарифної сітки. Оскільки захисту від конкуренції потребує дуже багато видів вітчизняних товарів та суб’єктів господа-рювання, що їх продукують, то й виникають підстави для формування високого рівня корупції, про що свідчить рейтинг України за пока-зником вартості корупції для бізнесу – 110 місце із 116 країн. Отже, доцільно було б переглянути структуру тарифної сітки з метою її спрощення та уніфікації.
Висновки. Впродовж тривалого процесу переговорів щодо вступу України до СОТ відбувалось поступове зменшення тарифного захисту національних виробників від ввезення іноземних товарів. На час вступу кількість тарифів з нульовою ставкою збільшилась у 2,2 рази і становить 36 %, з тарифними піками – зменшилась у 2,2 рази до 2.85 %. Частка специфічних ставок зменшилась з 16,3 до 1,5 %, комбіновані ставки не застосовуються. Ці зміни свідчать, що структуру Митного тарифу гармонізовано з вимогами СОТ. Зміна тарифної політики після вступу до СОТ спричинила збільшення лібералізації торгівлі в цілому, особливо – сільськогосподарськими та продовольчими товарами. Для адаптації до нових умов відкритості економіки передбачено низку захисних заходів (перехідні періоди для певних тарифних ліній, імпортні квоти тощо). З метою поліпшення стану платіжного балансу за умов фінансової кризи запроваджено 13 % надбавку до діючих ставок ввізного мита на імпортні товари (крім критичного імпорту).
|
| |
| |
