| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 22:09 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| ВИБІР ІНОЗЕМНИХ ПАРТНЕРІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗЕД
Науменко С.М., к.держ.упр.,
Мєзін В.В.,
Донецький державний університет управління
Постановка проблеми. Україна є повноправним учасником світо-вої торгівлі і входить до складу багатьох торгових організацій, на-приклад СОТ. Тому досить природнім є той факт, що багато україн-ських підприємств шукають ділових партнерів для здійснення торгі-вельних та інших операцій за кордоном. Але при цьому виникає цілком природне питання: як зробити правильний вибір, і чим має керуватися вітчизняне підприємство при виборі закордонного контрагента.
Мета дослідження – виявлення і узагальнення критеріїв вибору закордонних партнерів та відповідних джерел інформації.
Викладення основних результатів. Вибір зарубіжного партнера залежить від сукупності чинників, які відповідають меті виходу підп-риємства на зовнішні ринки. При здійсненні ЗЕД вибір партнера, на-самперед, визначається [1]:
- видом майбутньої зовнішньоекономічної угоди (експортна, ім-портна, ліцензійна, компенсаційна, страхування, кредитування тощо);
- предметом угоди (купівля-продаж товару чи надання послуг);
- фінансово-економічними умовами угоди (наявність авансового платежу, купівля в кредит тощо).
При виборі партнера в першу чергу необхідно вивчити:
- технічний рівень продукції підприємства, рівень технологічної бази і виробничі можливості;
- організацію НДДКР і витрати на них;
- організацію управління підприємством, враховуючи ЗЕД;
- фінансове становище підприємства;
- норми і правила, що діють у цій країні і регулюють співробіт-ництво з потенційним партнером.
Також обов’язково потрібно брати до уваги правовий статус фір-ми. В сучасній ринковій економіці існує багато організаційних форм суб’єктів господарювання. Вони здійснюють свою діяльність у рамках норм права, що регулюють їх відносини з діловими партнерами. Причому ці норми не є однаковими для фірм з різною правовою фор-мою функціонування. Цим і зумовлюється необхідність визначення правового статусу фірми, оскільки його знання дає змогу одержати відповідь на ряд принципових питань, що враховуються при укладанні угоди.
У міжнародній практиці з урахуванням загальноприйнятих мето-дик оцінки потенційних партнерів виділяють характеристики, які ва-жливо враховувати при організації цієї роботи [2]:
- ступінь солідності потенційного партнера;
- ділова репутація підприємства;
- позиції підприємства на зовнішньому ринку.
Під ступенем солідності підприємства розуміють кількісні показ-ники діяльності, масштаб операцій, ступінь платоспроможності тощо. Для оцінки солідності підприємства можна використати й інші показ-ники, такі як кількість зайнятих, частка конкретної продукції в зага-льному обсязі виробництва підприємства й галузі тощо.
Ділова репутація підприємства визначається тим, наскільки воно добросовісно і скрупульозно виконує свої зобов'язання, який у нього досвід у конкретній сфері бізнесу, вміння вести переговори на цивілі-зованому рівні.
При визначенні позицій підприємства на зовнішньому ринку слід визначити чи є воно посередником, чи безпосереднім виробником (споживачем) продукції. Якщо підприємство є посередником, то не-обхідно звернути увагу на його фінансове становище і, крім того, отримати інформацію про платоспроможність, з'ясувати характер то-вару, що продається, обсяг реалізації, наявність власної мережі збуту.
Для докладного вивчення потенційних підприємств-партнерів потрібна відповідна інформація. На іноземних ринках є низка джерел, які містять інформацію про підприємства. Серед джерел найбільш ці-кавими є:
- довідники про підприємства;
- публікації підприємств (річні звіти, каталоги, рекламні видання, проспекти);
- матеріали спеціалізованих інформаційних компаній;
- матеріали періодичної преси;
- довідники банків;
- статистичні публікації окремих країн і спеціалізованих органів ООН з економіки та окремих галузей.
Особливе місце серед джерел інформації займають довідники про підприємства. Вони видаються інформаційно-довідковими агентст-вами, різними асоціаціями, торгово-промисловими палатами. Довід-ники про підприємства поділяються на національні, що охоплюють підприємства однієї країни, і міжнародні, що містять відомості про підприємства різних країн. Зазначені довідники мають певні переваги порівняно з іншими джерелами інформації, оскільки охоплюють ве-лику кількість підприємств, служать практично єдиним джерелом, у якому відомості про підприємства публікуються регулярно і в систе-матизованому вигляді та дають можливість одержати досить повну інформацію про всі аспекти діяльності підприємства.
Дуже перспективним способом одержання економічної інформації по закордонним фірмам є звернення до баз даних світового інфор-маційного ринку на магнітних носіях. Сучасні бази даних охоплюють практично всі сфери підприємницької діяльності, виробництво, збут, науково-дослідні роботи, посередницьку діяльність, маркетинг (база даних "Kompas Europe" містить великий обсяг інформації про сотні тисяч західноєвропейських фірм і містить всі основні відомості, що висуваються до стандартної довідці про фірму).
На цьому (безконтактному) етапі підприємство робить висновок про доцільність подальшого ділового контакту.
Висновки. Вибір потенційних партнерів на першому етапі, без вступу з ними в прямий контакт, дозволяє встановити загальні відо-мості про фірму, її реквізити, адресу та організаційно-правовій формі її функціонування. У діловій практиці іноземних фірм зустрічаються факти створення фіктивних філій і фірм з метою проведення сумнівних комерційних операцій. Часто створюються фірми під назвою ав-торитетних корпорацій; телефони окремих товариств не виявляються в телефонних довідниках; використання підставних телефонів і навіть банківських рахунків. Завдання для підприємства - проявляти достат-ню обережність і піддавати всю отриману інформацію перевірки.
Література
1. Андрійчук В. Г. Менеджмент: прийняття рішень і ризик / В. Г. Андрійчук, Л. Бауер. – К. : КНЕУ, 2007. – 316 с.
2. Батченко Л. В. Управление контрактной деятельностью: учебно-методическое пособие / Л. В. Батченко, С. Н. Науменко. – Донецк: ДонГУУ, 2004. – 261 с.
|
| |
| |
