| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 22:04 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| МОЖЛИВОСТІ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ
ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
Чорна Л.В., ст. викладач,
Кузик О.В.,
Донецький державний університет управління
Постановка проблеми. На сучасному етапі функціонування рин-кової економіки в Україні особливої актуальності набувають питання підвищення ефективності використання і відтворення продуктивного потенціалу сільськогосподарських земель. Ефективне використання земельних ресурсів має винятково важливе значення для сталого роз-витку аграрного сектора України. На сьогодні рівень використання земель в Україні настільки критичний, що подальша деградація поте-нціалу земельних ресурсів у сільському господарстві може мати ката-строфічні наслідки. Проблемі підвищення ефективності господарю-вання в аграрному секторі країни присвячені дослідження О.Д. Гу-дзинського, О.Ю. Єрмакова, С.М. Кваші, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, В.К. Терещенка, О.В. Шкільова, О.М. Шпичака та ін. Але постійні зміни, які відбуваються в суспільно-економічному житті країни і в сільському господарстві, вимагають поглиблених досліджень щодо ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах. Результати їх досліджень охоплюють широке коло зазначеної проблеми. Саме тому дослідження можливостей ефективного використання земельних ресурсів в Україні обумовлюють його актуальність.
Мета дослідження. Виявлення можливостей ефективного вико-ристання земельних ресурсів в Україні шляхом їх оптимізації.
Викладення основних результатів. Площа України складає 603700 км². За цим показником вона посідає друге місце серед країн Європи після Росії. Сільське господарство України - найбільш природомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал, який включає 41,58 млн. га сільськогосподарських угідь (68,9% території України), в тому числі 32,5 млн. га ріллі (53,8%), 7,9 млн. га природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ (13,1%) (табл. 1).
Таблиця 1
Земельний фонд України станом на 01.01.2011
Основні види земельних угідь Площа земель
всього,
тис. га % до всієї площі України
Сільськогосподарські землі 42791,8 70,9
у тому числі:
сільськогосподарські угіддя 41576,0 68,9
Ліси та інші лісовкриті площі 10601,1 17,6
Забудовані землі 2512,5 4,2
Відкриті заболочені землі 979,9 1,6
Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом 17,7
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші) 1028,3 1,7
Води (території, що покриті поверхневими водами) 2423,5 4,0
Разом (територія України) 60354,8 100,0
За п’ять років, починаючи з 1.01.2006 р., структура земельного фонду змінилася за основними видами угідь, зокрема, площа сільсь-когосподарських земель зменшилася на 150,8 тис. га; позитивну ди-наміку мають ліси та лісовкриті території, площа яких протягом за-значеного періоду збільшилася на 97,4 тис. га; забудованих земель стало на 45,0 тис. га більше; відкритих заболочених – на 13,9 тис. га; площа територій, вкритих поверхневими водами, збільшилася на 6,6 тис. гектарів. Протягом 2010 р. площа сільськогосподарських земель зменшилася на 21,9 тис. га, причому, площа ріллі стала меншою лише на 1,9 тис. га, а от площі перелогів і пасовищ зазнали більш значних змін і зменшилися відповідно на 10,6 тис. і 7,8 тис. га. Забудованих земель навпаки стало більше на 13,4 тис. га, левова частка з них зна-ходиться під житловою забудовою, за рік площа таких земель збіль-шилася на 8,1 тис. га. Лісів і лісовкритих площ стало більше на 9,2 тис. га. На діаграмах можна побачити динаміку змін структури земельного фонду України по основних видах угідь та економічної діяльності станом на 1.01.2011 р. порівняно з даними на 1.01.2006 р. (рис. 1) і з даними на 1.01.2010 р. (рис. 2) [1].
Рисунок 1 – Динаміка земель-ного фонду України з 01.01.2006 по 01.01.2011 Рисунок 2 – Динаміка земель-ного фонду України у порів-нянні з 01.01.2010 по 01.01.2011
1 - сільськогосподарські землі;
2 - ліси та інші лісовкриті площі;
3 - забудовані землі;
4 - відкриті заболочені землі;
5 - сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;
6 - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослин-ним покривом (кам'янисті місця, пі-ски, яри інші);
7 - води (території, що покриті поверхневими водами).
У сільськогосподарському виробництві щороку використовується понад 10,9 млрд. м3 води, або 36,4% її загального споживання. В роз-рахунку на одного мешканця припадає 0,82 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,65 га ріллі, тоді як у середньому по Європі ці по-казники становлять відповідно 0,44 і 0,25 га. Розораність сільськогос-подарських угідь досягла 72%, а в ряді регіонів перевищує 88%. До обробітку залучені малопродуктивні угіддя, включаючи прируслові луки і пасовища та схилові землі. Якщо Україна в Європі займає 5,7% території, то її сільськогосподарські угіддя - 18,9%, а рілля - 26,9%. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у се-редньому по Європі. Основними причинами низької віддачі земель-ного потенціалу в Україні є безгосподарне ставлення до землі, тривала відсутність реального власника, помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недосконалі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції, не-виважена цінова політика, недотримання науково обґрунтованих сис-тем ведення землеробства і, зокрема, повсюдне недотримання сівозмін, внесення недостатньої кількості органічних добрив, низький науково-технічний рівень проектування, будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконала система використання і внесення мінеральних добрив і невиконання природоохоронних, комплексно-меліоративних, протиерозійних та ін. заходів.
Якісний стан земельного фонду постійно погіршується. В окремих районах, де проведено осушення земель, відбувається неконтро-льоване зниження рівня ґрунтових вод, зменшення потужності орга-нічної маси, а в районах зрошення - підтоплення і засолення ґрунтів, деградація чорноземів, що призвело до негативних екологічних нас-лідків у районах Полісся та на півдні України. Нині 14,8% загальної площі поливних земель піддаються еродуванню, 1,5% - перезволо-женню, понад 4% є солонцюваті та засолені. Збільшення мінералізації ґрунтових вод загрожує вторинним засоленням земель. Майже на всіх землях спостерігається неухильне зниження вмісту гумусу в ґрунтах. Тільки за 20 років (з 1961 по 1981 рр.) середній вміст гумусу в ґрунтах України знизився з 3,5 до 3,2% [2].
Україна має всі необхідні передумови для раціонального викори-стання земель агросфери. Однак внаслідок високої їх господарської освоєності та інтенсивного використання посилюється деградація зе-мельних ресурсів, ґрунти втрачають родючість і виснажуються. Площа еродованих земель протягом останніх 20 років збільшилася більше ніж на 35 % і щорічно розширюється, вміст гумусу зменшився на 30%, а фінансування на охорону земельних ресурсів скоротилося у 30 разів. Як наслідок, їх віддача зменшилася більше як утричі. Переважно ці негативні явища пов’язані з недосконалістю економічних відносин між суб’єктами господарювання щодо власності на землю.
Розвиток різних форм власності та господарювання на землі без суворого і надійного державного екологічного та митного контролю за ввезенням небезпечних відходів, брак відповідної законодавчої бази призводять до споживацького ставлення до землі. Використання у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів та інших хімічних препаратів разом з промисловим і радіаційним забрудненням може ще більше ускладнити екологічну ситуацію в Україні, знизити відт-ворювальну здатність біосфери та екологічну стійкість агроландшаф-тів. Отже, основним критерієм раціонального землекористування може бути прибуток з одиниці площі та рівень рентабельності, але виключно за сприятливих екологічних умов та імплементації науково обґрунтованої системи землекористування. Сучасний етап розвитку економіки вимагає точних і якісних управлінських рішень, прийняття яких є неможливим без застосування та впровадження сучасних засо-бів обробки інформації для аналізу, оцінки і прогнозування ефектив-ного використання земельних ресурсів України. Складовою частиною комплексного дослідження проблеми оцінки економічної ефективності використання земельних ресурсів є встановлення взаємозв’язків між конкретними показниками економічної ефективності. Це дозволить внести пропозиції щодо ефективного використання земельних фондів, а разом з цим підвищити рентабельність виробництва в цілому. Розв’язання даної задачі можливо здійснити за допомогою вико-ристання методів оптимізації на ПК (рис. 3).
Рисунок 3 – Оптимізація використання земельних ресурсів
Висновки. Таким чином, адаптивно-інтенсивне використання по-сівних площ, поєднання екологобезпечної інтенсифікації та ресурсо-збереження, удосконалення їх структури, пільгове кредитування та оподаткування коштів, спрямованих на ефективне використання зе-мельних угідь, надання державних субсидій аграрним товаровироб-никам, зобов’язання сплачувати за нанесені збитки і застосування штрафних санкцій, які б достатньою мірою поповнювали фонд раціо-нального землекористування, завчасне виявлення і попередження по-рушення земельного законодавства допоможуть підвищити ефектив-ність використання земельних ресурсів нашої держави.
Література
1. Земельний фонд України станом на 1 січня 2011 року та динаміка його змін в порівнянні з даними на 1 січня 2006 і 1 січня 2010 ро-ків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agroua.net /news/news_34235.html.
2. Паштецький В.С. Методологічні аспекти дослідження раціональ-ного землекористування агросфери. [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/agroin/ 2011_1-pashtezki.pdf.
|
| |
| |
