| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 18:19 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО
ТУРИЗМУ В ДОНЕЦЬКОМУ РЕГІОНІ
Кулєшов О.Е.,
Чорна Л.В., ст. викладач,
Донецький державний університет управління
Постановка проблеми. Сучасна індустрія туризму є однією з найбільших високоприбуткових і найбільш динамічних галузей сві-тової економіки. На частку туризму припадає близько 10% світового валового національного продукту, світових інвестицій, всіх робочих місць і світових споживчих витрат. Згідно з доповіддю генерального секретаря Всесвітньої туристичної організації на конференції в Китаї, кількість туристів, які здійснили в 2011 р. закордонні поїздки, зросла на 5%. Всього світовий туризм за підсумками 2011 р. забезпечив від-починок 980 млн. особам. Саме перше десятиліття нового тисячоліття став часом, коли світовий туризм перетворився зі звичайного бізнесу в значиме економічне явище для всього світу. Згідно зі статистичними даними, 5% світового ВВП - це доходи від туристичної галузі. Експорт туристичних послуг сьогодні - це 30% від усього комплексу послуг, що надаються на планеті. Для багатьох держав туристична галузь є основою національної економіки.
Незважаючи на всі несприятливі явища в економіці, викликані тривалою світовою фінансовою та економічною кризою, світовий ту-ризм продовжує бурхливо розвиватися. Збільшуються і доходи від ці-єї галузі сфери послуг. За підсумками 2010 р. світова туристична га-лузь заробила близько 919 млрд. дол. На даний момент обсяги світо-вого туризму зростають на 5-7% на рік, тому наступного року можна очікувати того, що кількість туристів перевалить за мільярд.
Розвиток туризму має стимулюючу дію на такі галузі економіки, як транспорт, готельне господарство, громадське харчування та інші, які можуть бути віднесені до індустрії туризму, сприяє створенню значної кількості робочих місць і збільшення надходжень коштів від податків у бюджет держави. Найважливішими факторами, що впли-вають на дохідність елементів туристської інфраструктури в економіці країни, є природно-кліматичні, історичні та соціально-культурні ресурси, політичний клімат і рівень сприятливої державної політики щодо туризму.
Беручи до уваги загальносвітові тенденції розвитку туризму, слід визначити, що одним з перспективних напрямків розвитку індустрії туризму за кордоном є сільський туризм. У світі щорічно подорожу-ють близько 700 млн. туристів, при цьому за різними даними від 12 до 30% із них вважають за краще сільський туризм. Причому, ці цифри характеризують лише міжнародну ситуацію, а кількість внутрішніх сільських туристів у різних країнах значно вища. Сільський туризм сполучає широкий спектр різних видів туризму, заснованих на використанні природних, історичних й інших особливостей ресурсів сільській місцевості, і розвивається швидкими темпами. У США і країнах Західної Європи сільський туризм в останні двадцять років став самостійною високоприбутковою галуззю туристської індустрії. За оцінками СОТ, сільський туризм входить до п'ятірки основних стратегічних напрямків розвитку туризму у світі до 2020 р. [1]
Україна має високий туристичний потенціал через унікальне гео-графічне становище й великої кількості різноманітних туристичних зон, починаючи від лижних курортів Карпат, унікальних природно-кліматичних умов, історико-культурних і національно-етнографічних ресурсів Донецького регіону й закінчуючи пляжами чорноморського узбережжя та музичним фестивалем у Казантипі. Проте в даний час цей потенціал недовикористовується. Щорічно близько 20 млн. іноземців перетинають український кордон. При цьому середні витрати становлять 200 дол. на особу - в 2 рази менше, ніж у Росії і в 3 рази менше, ніж у Польщі. Тому якщо Україна вийде на рівень Росії, то це забезпечить нашій країні додатковий прибуток у розмірі 4 млрд. дол.
Проблематика організації та економіки туризму, в тому числі і сільського, нині представлена в роботах закордонних і вітчизняних учених і практиків таких як М. Биржаков, В. Гуляєв, О. Ільїна, Г. Ка-рпова, А. Кирилов, М. Панов, В. Сапрунова, A. Чібінєв M., С. Рудни-цький, О. Киселевська, О. Степанів, В. Кубійович, С. Кузик, Т. Лу-жанська, С. Махлинець, Л. Тебляшкіна та ін. Разом із тим аналіз дже-рел і нормативних актів, що регламентують розвиток туризму, показує ще недостатню розробленість у функціонуванні системи сільського туризму в регіонах України.
Мета дослідження – визначення передумов формування та роз-витку сільського туризму в Україні та його вплив на соціально-економічний розвиток Донецького регіону.
Викладення основних результатів. У числі альтернативних видів туристичного бізнесу, які могли б повністю задовольняти вимогам стратегічних цілей еколого-соціально-економічного розвитку України, доцільно виділити сільський зелений туризм, який по праву називають найбільш перспективним в XXI столітті. З'явившись на початку XIX століття, сільський туризм, заснований на прийомі городян на відпочинок жителями сільської місцевості, придбав нині величезну популярність, особливо в Угорщині, Чехії, Великій Британії та інших країнах. Досить помітним цей вид туристичного бізнесу в Україні став лише в XX столітті.
Помітний інтерес до розвитку сільського зеленого туризму пов'я-заний із зміною умов існування людини, ритму його життя, а відпові-дно рівня його здоров'я, з появою так званих «хвороб цивілізації», у зв'язку з чим зростає необхідність забезпечення оптимальних умов відпочинку, профілактики, лікування та відновлення здоров'я насе-лення різного віку і професій. Отже, сільський туризм може вирішити проблему необхідності реабілітації, психічного оздоровлення за ра-хунок впливу на здоров'я людини природних, екологічних чинників. Популярність сільського зеленого туризму як виду відпочинку пов'я-зана з тим, що він найбільшою мірою відповідає рекреаційним потре-бам людей, що живуть в умовах урбанізованого середовища, в районах із складною екологічною ситуацією, що зазнають гіподинамію і постійне нервове перенапруження, що посилюється в країнах з пере-хідним типом економіки, соціальним неблагополуччям, фінансово-економічної нездатністю задовольнити свої потреби [2].
Донбас - один з перспективних туристських регіонів країни, за-вдяки унікальним природно-кліматичних умов, історико-культурним і національно етнографічним ресурсам. Для Донецької області туризм, у тому числі й сільський, може стати суттєвим джерелом наповнення бюджету, при цьому допомагаючи розвиватися таким секторам як: транспорт, зв'язок, торгівля, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого споживання, також забезпечуючи велику кількість трудових місць. Особливого розвитку туристичного бізнесу вимагає проведення Євро - 2012.
Своєрідність туристської діяльності в Донбасі полягає в унікаль-ності ландшафту даного регіону, його достатньо вигідному економіко-географічному положенні, наявності Азовського моря, розвиненої мережі транспортних шляхів, які зв'язують Донбас із морськими пор-тами, близькість до зручних водних артерій Дніпра і Дону, до великих промислових районів і центрів, до важливих сировинних районів промислового Придніпров'я, яке має сприяти залученню до регіону великої кількості туристів та підвищення ефективності даної галузі економіки. Тому для гідного прийняття туристів та подання Донбасу, необхідно поліпшити туристичні можливості, маючи, при цьому, ве-личезний природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал:
ботанічні природні заповідники: Хомутовський степ, Кам'яні мо-гили і др.;
ландшафти Білосарайської коси;
степове лісорозведення - Великоанадольський ліс;
геологічні пам'ятки природи: Дружківський скам'янілі дерева (Костянтинівський район), крейдяні Святі Гори, на яких збереглися рідкісні рослини давнини;
археологічні пам'ятки, кургани, городища, кам'яні баби, місця, пов'язані з легендарним українським козацтвом на березі Азовського моря і в межиріччі Сіверського Дінця;
пам'ятки старовини Савур-Могили;
релігійний туризм - Святогірська Лавра;
футбольний стадіон «Донбас Арена», 4,1 тисячі пам'яток історії та культури, 24 музеї, 5 театрів, цирк, більше тисячі бібліотек, 17 парків культури і відпочинку, 93 стадіони, 1,5 тисячі спортивних залів, 116 тенісних кортів, 50 плавальних басейнів та інші установи культури і спорту;
існують передумови для розвитку спеціальних видів туризму - сільського, дитячого та молодіжного, екологічного, полювального, спортивного, спелеотуризму;
величезні можливості для розвитку промислового туризму. Ши-роко відомий у нашій країні і за кордоном Артемівський завод шам-панських вин, створюється музей історії промисловості під відкритим небом.
За даними Державної туристичної адміністрації України за кіль-кістю санітарно-курортних і оздоровчих установ Донецька область посідає друге місце після АР Крим; за кількістю туристів - шосте місце (після м. Києва, Івано-Франківському області, АР Крим, Севастополя і Херсонської області); по кількістю туристичних суб'єктів - сьоме місце (поступаючись м. Києву, АР Крим, Одеській області, м. Севастополю, Дніпропетровській і Львівській областях). З вище сказаного можна зробити висновок, що Донецька область має величезні можливості для здійснення туризму, але це на-правління досить молоде, що потребує розвитку та інвестицій.
Висновки. Таким чином, досвід розвинених держав, де зелений туризм успішно функціонує вже десятки років, свідчить про те, що для його розвитку необхідно створити належну нормативно-правову базу.
Системний підхід до організації нового виду українського туриз-му може й повинен сприяти розвитку не тільки внутрішнього, а й в'ї-зного туризму.
Безумовним фактором успішного розвитку сільського туризму є реклама, що дозволить стати сільському зеленому туризму потужним чинником відродження села та економіки в цілому.
І, наостаннє, туризм стимулює розвиток нових видів економічної діяльності, в результаті чого поліпшується якість життя місцевого на-селення, створюються нові робочі місця у секторі туризму та суміжні з ним галузі [3].
Література
1. Кузик С.П. Географія туризму: навч. посіб. / С.П. Кузик. – К.: Знання, 2011. – 271 с.
2. Лужанська Т.Ю., Махлинець С.С., Тебляшкіна Л.І. Сільський ту-ризм: історія, сьогодення та перспективи: Навчальний посібник. / За ред. д.г.н., професора Волошина І.М. – К.: Кондор, 2008. – 385 с.
3. Мальська М.П., Гамкало М.З., Бордун О.Ю. Туристичне країноз-навство, Європа: Навч. посібник. – К., 2009. – С. 20.
|
| |
| |
