| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 22:38 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ
КРАЇН-ЧЛЕНІВ СОТ
Дятлов Є.В.
Батченко Л.В., д.е.н., професор
Донецький державний університет управління
Постановка проблеми в загальному вигляді. Для розвитку міжнародної торгівлі особливе значення мають ставки мита. В рамках ГАТТ/СОТ з 1948 року відбувається поступове зниження середніх митних ставок з 43-50% до 4-6%. Однак для країн, що розвиваються, такі тенденції були характерними до часу створення Світової організації торгів.
Питаннями ефективної митної політики в рамках СОТ присвячено праці зарубіжних і вітчизняних вчених, серед яких слід відзначити О.П. Гребельника, І.Г. Бережнюка, А.І. Кредісова [1-3], в фундаментальних трудах яких приділено увагу загальним тенденціям, і, перш за все, проблемним для України. Однак на початку ХХІ століття посилилася тенденція застосування митного тарифу з метою захисту внутрішніх ринків, а на основі цього – протистояння між групами країн, які необхідно враховувати Україні як члену СОТ.
Загальною метою дослідження є виявлення тенденцій митної політики країн-членів СОТ.
Викладення основних результатів. При формуванні митної політики в межах багатосторонніх угод країни визначають національні економічні інтереси та пріоритети. Механізм зниження мит повинний враховувати необхідність забезпечення захисту стратегічних і пріоритетних галузей, відповідне зниження доходів державного бюджету, ґрунтуватися на аналізі впливу такого рішення на макроекономічні показники, платіжний баланс, стан ринку праці та ін.
Індикатором митної політик країн-членів СОТ є ставки середньоарифметичного мита. Їх значення надаються у щорічних звітах «Світовий тарифний профіль» (World Tariff Profiles). За даними звіту, у 2007-2008 роках середньоарифметичне мито за країнами становило: США – 3,5; ЄС – 5,2; Індія – 14,5; Китай – 9,9; Японія – 5,1; Бразилія – 12,2; Україна – 6,9 [4]. Загалом наведені дані свідчать про ліберальну політику розвинутих країн та протекціоністську – країн, які розвиваються.
Однак реальні тенденції можна дослідити за ставками мита відповідно диференційованих тарифних коридорів, які у вищевказаних звітах наведено за групами сільськогосподарської та промислової продукції у відсотках. Так, середньоарифметичні ставки мита на сільськогосподарську продукцію є достатньо високими у багатьох країнах (табл. 1) [4, с. 49, 60, 78, 94, 99, 171, 173].
Таблиця 1 – Мито на сільськогосподарську продукцію
за диференційованими тарифними коридорами, %
Країни Безмитно 0<=5 5<=10 10<=15 15<=25 25<=50 50<=100 >100
США 30,4 42,5 14,4 5,4 3,2 1,9 0,7 0,5
ЄС 29,9 9,7 17,0 12,8 11,2 9,7 5,4 1,4
Японія 35,0 17,0 16,0 8,6 10,6 5,9 1,0 5,0
Китай 5,7 6,9 26,8 25,2 25,5 7,4 2,6 0
Індія 3,4 3,9 0,7 6,1 4,6 69,0 11,2 1,2
Бразилія 6,2 6,4 56,5 15,4 14,5 1,2 0 0
Україна 15,9 19,7 15,9 8,0 22,5 6,9 6,4 4,7
Встановлені тенденції показують реальне прагнення країн до збереження високих ставок мита на сільськогосподарську продукцію з метою захисту національних виробників та відображають завдання торговельної політики.
Отже, проблема високих тарифів і досі є актуальною. Навіть після повного закріплення всіх «поступок», зроблених на Уругвайському раунді, залишається значна частка високих митних тарифів, які забезпечують захист внутрішнього ринку країн і сповільнюють міжнародну торгівлю, особливо експорт із країн, що розвиваються.
Застосування митної політики для захисту внутрішнього ринку простежується за рівнем пікового тарифу (ставки мит, які у три й більше разів перевищують середнє номінальне значення митного тарифу країни). Зазвичай піковими вважаються мита, які перевищують 12%. Ставки мита на сільськогосподарську продукцію свідчать про наявність пікових тарифів за всіма товарними групами як в розвинутих країнах, так і таких, що розвиваються (табл. 2) [4,
с. 49, 60, 78, 94, 99, 171, 173].
Таблиця 2 - Ставки мита у розрізі товарних груп сільськогосподарської продукції
Товарні групи Максимальна ставка митного тарифу
ЄС США Японія Бразилія Індія Китай
Продукти тваринного походження 215 26 438 16 100 25
Молочна продукція 215 93 552 27 60 20
Кава, чай 88 64 165 20 100 32
Цукор 133 131 102 20 60 50
Фрукти, овочі 231 132 414 35 100 30
У світовій практиці наведена тенденція характеризується як аграрний протекціонізм, інструментом якого є пікові тарифи, які використовують розвинуті країни щодо країн, що розвиваються, зі спеціалізацією на виробництві певних видів сільськогосподарської продукції.
В Україні, зі вступом до СОТ, максимальне адвалерне мито залишилося лише на цукор-сирець – 50%. Відповідно взятих зобов’язань встановлено тарифну квоту на цукор-сирець в обсязі 200 тис. тонн, протягом трьох років вона збільшиться до 260 тис. тонн. Цукор-сирець, який поступає на внутрішній ринок, за квотою має ставку мита 2%, поза квотою – 50%. Слід зауважити, що збільшення квоти до 260 тис. тонн еквівалентно скороченню посівних площ під цукровий буряк на 114 тис. га і, відповідно, зменшенню його виробництва на 2,2 млн. тонн [5].
Протистояння США та ЄС країнам, які розвиваються, приводить до формування певних груп для лобіювання власних інтересів під час багатосторонніх переговорів на конференціях СОТ. Так, Кернська група, до якої входить Бразилія, Аргентина, Австралія, Болівія, Канада, Чилі, Колумбія, Коста-Ріка, Гватемала, Індонезія, Малайзія, Нова Зеландія, Парагвай, ПАР, Таїланд, Уругвай, Фіджі та Філіппіни, виступає єдиним фронтом на переговорах з розвиненими країнами щодо сільськогосподарської продукції, оскільки ці країни є її експортерами.
Індонезія та Філіппіни сформували групу (G33) з метою захисту інтересів дрібних господарств та селян на конференції СОТ в Мексиці (м. Канкун, 2003 р.). До вирішення спірних аграрних питань підключились 78 країн Африки та Карибсько-Тихоокеанського регіону.
Група «Квадро» (Quad), представлена країнами ЄС, Японією, США та Канадою, примушує нових членів до приєднання до «секторальних ініціатив». Їхній зміст передбачає нульові імпортні ставки або їх значне зниження по товарних групах, у виробництві яких ці країн мають суттєві порівняльні переваги. Ця група також захищає власні інтереси щодо імпорту сировини та експорту готової продукції, активно нагнітаючи тарифну ескалацію на агропромислову продукцію.
Встановлені тенденції свідчать, що країни, які розвиваються, спрямовують зусилля інших країн-членів СОТ не тільки на поступове зниження мита, а й на ліквідацію нетарифних бар’єрів. В першу чергу це стосується субсидій, які сплачують аграрним господарствам США, ЄС та Японія. Група «Квадро» при проведенні переговорів з іншими країнами щодо вступу їх до СОТ вимагає заморожування існуючих державних субсидій на сільське господарство, як і в випадку з Україною. При цьому процедура завершення двосторонніх та багатосторонніх переговорів щодо вступу країни до СОТ в межах митної політики передбачає затвердження списку зобов’язань за тарифними поступками на визначені групи товарів з урахуванням рівня підтримки сільського господарства.
Слід зазначити, що документом СОТ «Адекватність резервів» від 12.09.2002 р. (WT/BOP/W/21) передбачено встановлення тимчасової надбавки до існуючих митних ставок у розмірі від 3 до 24%. Цим правом намагалася скористатися Україна, запровадивши 13% мито, однак відмовилась від нього через погіршення відносин з основними торговельними партнерами, а саме через зменшення обсягів товарного імпорту та, відповідно, надходжень до бюджету, підвищення цін на внутрішньому ринку та падіння споживчого попиту.
Висновки. формування митної політики кожною країною-членом або кандидатом в члени СОТ, відповідно прийнятому механізму, передбачає узгодження своїх інтересів з багатьма країнами світу. Як наслідок, країни повинні збалансовувати власні макроекономічні показники, в тому числі з розвитку окремих галузей, здійснювати захист внутрішнього ринку та національних інтересів в економічній сфері.
Список літератури
1. Гребельник О. П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності / О. П. Гребельник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 696 с.
2. Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти: монографія / І. Г. Бережнюк. – Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. – 543 с.
3 Кредісов А. І. Всесвітня митна організація як інститут управління митною справою на міжнародному рівні / А. І. Кредісов,
І. Г. Бережнюк // Журнал європейської економіки. – 2009. – № 2. –
С. 168-190.
4. World Tariff Profiles 2009 // Офіційний сайт СОТ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.wto.org.
5. Реструктуризація цукрового комплексу України : Наукові матеріали. – К. : Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, 2009. – 36 с.
|
| |
| |
