| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 22:36 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ: КОНКУРЕНТОСП-РОМОЖНІСТЬ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Циганов О.Р., к.е.н., доцент;
Краснолобова Л.С., ст. викладач,
Донецький державний університет управління
Постановка проблеми. В останні роки розвиток вітчизняної бан-ківської системи відзначається відчутним динамізмом, покращилися її кількісні та якісні характеристики. Однак, функціонування україн-ського банківського сектору пов’язане з цілою низкою проблем і не-доліків. Серед них: незначний за світовими мірками рівень капіталі-зації, нестабільність фінансового стану значної кількості банків, ко-роткостроковість ресурсної бази, застосування недосконалих фінан-сових технологій, неефективність і висока витратність діяльності українських банків. Очевидно, що з такими характеристиками багатьом українським банкам важко бути конкурентоспроможними навіть на внутрішньому ринку, не кажучи вже про ринки зовнішні. А якщо мати на увазі банківську систему України в цілому, то вона фактично є неконкурентоспроможною порівняно з банківськими системами ба-гатьох розвинених країн. Під конкурентоспроможністю банківського сектору та кожного банку зокрема розуміється рівень їх готовності ефективно надавати конкурентні фінансові послуги, забезпечувати високу фінансову стійкість і динамічно розвиватися, протидіючи різ-номанітним зовнішнім і внутрішнім ризикам. Банківська система України не повною мірою відповідає цим критеріям. Становлення і розвиток ринку фінансових послуг України відбувається в період значних змін у світовій економіці, які визначаються процесами гло-балізації фінансових ринків, міжнародною інтеграцією фінансових інститутів та монополізацією ними окремих сегментів ринку. Вихід на вітчизняний ринок фінансових послуг провідних банків світу та інших відомих міжнародних фінансових компаній - прояв в Україні тенденцій і ознак міжнародної конкуренції на фінансових ринках. За цих умов зростаючої конкуренції перед українськими банками особ-ливо гостро постала необхідність переосмислення стратегії з метою визначення свого місця на ринку і формування портфеля конкретних фінансових послуг.
Питанням розвитку міжнародних відносин, впливу глобалізацій-них і інтеграційних процесів на розвиток банківської системи, на її зовнішню конкурентоспроможність, на її рейтингові характеристики присвятили свої роботи українські науковці:О.Прімерова, І.Дорошенко,О.Барановський, О.Боришкевич, В.Вовк, Г.Филюк[1-6] і ін. В них головним чином висвітлюється роль банківської системи в економічній безпеці України, її становлення і розвиток в контексті присутності іноземного капіталу, організації діяльності банківських установ в умовах ринку. Але проблеми банківської системи України, першочергові її завдання у зв’язку з тенденціями розвитку світових фінансових ринків під впливом глобалізаційних процесів потребують подальшого дослідження.
Загальна мета дослідження полягає в аналізі стану та тенденцій розвитку міжнародної конкуренції на фінансових ринках, виявлення витікаючих з цього задач і завдань перспективного розвитку вітчиз-няної банківської системи, які забезпечать її міжнародну конкуренто-спроможність.
Викладення основних результатів.У світовому господарстві пос-тійно відбувається переливання грошового капіталу, яке формується в процесі кругообігу капіталу. На обсяги і напрями цих потоків впливає низка чинників: стан економіки провідних держав світу; взаємна лібералізація торгівлі державами-учасницями Всесвітньої торгівельної організації (ВТО); структурна перебудова економіки окремих держав через різні причини; масштабне перенесення за кордон низь-котехнологічних виробництв розвиненими країнами ( наприклад, із США – в Мексику, із Японії – в держави Південно-Східної Азії, із За-хідної Європи – в Східну Європу) тощо.
Рух світових фінансових потоків здійснюється за такими основ-ними каналами:
• валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів та послуг;
• закордонні інвестиції в основний і обіговий капітал;
• операції з цінними паперами і іншими фінансовими ін-струментами;
• валютні операції;
• перерозподіл частини національного доходу через бюджет у формі допомоги державам, що розвиваються, і внесків держав в мі-жнародні організації.
Специфічною сферою ринкових відносин, в яких грошовий капі-тал виступає об’єктом угод, є світові валютні, кредитні, фінансові, страхові ринки. З інституціональної точки зору – це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків. За допомогою ринкового механізму тимчасово вільні грошові капітали залучаються в кругообіг і забезпечують безперервність процесів відтворення і прибутки підприємцям. Ці ринки мають низку специфічних ознак: величезні масштаби; відсутність географічних меж; цілодобове проведення операцій; використання валют провідних держав, а також колективних валют (ЄВРО, СПЗ); специфічні – міжнародні - відсоткові ставки.Учасниками цих ринків в основному є першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом; доступ на ці ринки мають першокласні позичальники.
Національні кредитні, фінансові ринки, зберігаючи відносну са-мостійність, тісно переплітаються з аналогічними світовими ринками, які доповнюють їх діяльність, зв’язуючи з внутрішньою економікою і грошово-кредитною системою. Таким чином вони потрапляють в сві-тове конкурентне середовище. Можливість участі національних ринків в операціях світового ринку визначається низкою таких чинників: відповідним місцем країни в світовій системі господарювання та її валютно-економічним станом;наявністю розвиненої кредитної системи і добре організованої фондової біржі;помірністю податкового тис-ку;пільговістю валютного законодавства;відносною стабільністю по-літичного режиму та ін.
Зазначені чинники обмежують коло національних ринків, які ви-конують міжнародні операції. Місце і роль будь-якої країни у сучас-них інтеграційних і глобалізаційних системах поряд з іншими чинни-ками значною мірою залежать від конкурентного потенціалу її еко-номіки. З огляду на це, підвищення конкурентоспроможності власної економіки та фінансової системи є однією з актуальніших для країн, що за визначенням Світового банку належать до числа менш глобалі-зованих. В тому числі і для України, рівень і характер конкуренції на національному ринку якої поки що не дає їй змоги стати гідним учас-ником великої «силової гри конкуруючих інтересів», яку ведуть більш глобалізовані держави. Отже в Україні назріла гостра потреба в розробці і впровадженні програми заходів, спрямованих на посилення ролі внутрішньої конкуренції.
Іншим складним, але таким, що потребує вирішення, завданням є наближення національного фінансового капіталу до рівня західних стандартів – «за якістю і чистотою». Саме ці чинники обумовлюють його знижену вартість, порівняно високий ризик і, як наслідок, слабку привабливість і недостатню конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Це і є однією з перешкод для участі України у світових інтеграційних і глобалізаційних процесах. Первинну роль у розв’язанні цієї проблеми відіграють вітчизняні банки.
Але є задачі, вирішення яких цілком залежить від держави. Серед них застосування згідно з діючим законодавством методів, які ставлять іноземний капітал у суттєво нерівні, вигідніші умови порівняно з внутрішнім капіталом, у конкурентній боротьбі за об’єкти інвестицій, зменшують його доходність через невиправдані додаткові витрати, збільшують ризик тощо.
Будучи втягнутою в глобалізаційні процеси, Україна не може не брати участі у міжнародних розрахунках. В міжнародних розрахун-кових відносинах комерційним банкам належить провідна роль, зрос-тання якої залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни, купівельної спроможності її національної валюти; спеціалізації або універсалізації банків, їхнього фінансового стану; ділової ре-путації; мережі філій і кореспондентських відносин.
Включення комерційних банків України в світову систему між-народних розрахунків відбувається на основі посилення конкуренції з іноземними банками як в середині країни, так і на міжнародному ринку капіталів. З метою зміцнення національної банківської системи, підвищення її надійності і конкурентоспроможності доцільно вива-жено використовувати досвід міжнародних торгових розрахунків. Це дозволить організувати зовнішньо-торгівельні розрахунки в Україні відповідно до світових норм.За таких умов першочерговою задачею будь-якого банку є позиціювання себе як гідного суперника серед вже існуючих учасників того чи іншого сегменту ринку.
Аналізуючи конкретну банківську специфіку, можна дійти ви-сновку, що конкуренція серед банків має низку відмінностей від кон-куренції на інших фінансових ринках, на які обов’язково треба зважати при веденні фінансового бізнесу. Головні з них такі: ціна успіху в конкурентній боротьбі в цій сфері набагато вища, ніж на інших фі-нансових ринках; нерозривний зв’язок банківської конкуренції не тільки з економікою, а й з політикою; конкуренція на ринку банківсь-ких послуг має найвиразливіший соціальний характер; існування такої специфічної форми банківської конкурентної боротьби як участь у фінансово-промислових групах; дуже високий і жорсткий вплив і ко-нтроль з боку держави.
Безумовно, є й інші особливості конкуренції на ринку банківських послуг, але й зазначені підкреслюють унікальність характеру ба-нківської конкуренції.
Висновки. Таким чином, глобалізація і пов’язана з нею міжнародна конкуренція дуже суперечливо впливають на банківський бізнес, оскільки він надзвичайно чутливий до зовнішніх чинників. З одного боку, розширюючи простір для роботи в усьому світі, глобалізація відкриває перед банками нові можливості. З іншого ж – посилює тиск колишніх, традиційних і нових конкурентів, змушує одночасно кон-курувати у багатьох сегментах фінансового ринку і не лише проміж себе, а й з іншими фінансовими інститутами, а отже, потребує неста-ндартних, швидких рішень, що стосуються стратегії розвитку банків-ського сектору.З цих обставин нагальною необхідністю є підвищення конкурентоспроможності українських банків. В межах цієї проблеми мають вирішуватися питання зниження собівартості банківських пос-луг, розширення фінансового інструментарію, запровадження іннова-цій, світових стандартів з аудиту й нагляду. Саме на пошук шляхів їх вирішення будуть спрямовані подальші дослідження авторів.
Література
1. Прімерова О. Оцінювання впливу фінансової інтеграції на
2. економічний розвиток країни // Банківська справа. – 2009. - № 5(89). – С. 40-51.
3. Дорошенко І. Сучасні теоретичні концепції розвитку фінансових ринків капіталу// Банківська справа. – 2010. - № 5(95). – С.65-75.
4. Барановський О. Актуальні проблеми функціонування валютних ринків // Фінанси України. – 2009. - № 4. – С.13-32.
5. Боришкевич О. Світовий валютний ринок: стан та динаміка. // Ві-сник НБУ. – 2011. - № 3(181). – С.25-29.
6. Вовк В. Особливості формування конкурентної стратегії банку на ринку банківських послуг // Вісник НБУ. – 2011. - № 9(187). – С. 20-26
7. Филюк Г. Формування конкурентного середовища в банківському секторі // Банківська справа. – 2011.-.№ 2. – С. 23-30.
|
| |
| |
