Драгомірова Є.С., к.е.н.
Донецький державний університет управління
м. Донецьк, Україна

З розвитком ринкових відносин в Україні спостерігається підвищення ролі соціальних процесів, що сприяють соціалізації економіки. Однією зі складових соціальних процесів є соціальний капітал. Враховуючи незначний термін вивчення соціального капіталу як явища, що є характерним для будь-якого суспільства, наукова економічна думка до сьогодні ще чітко не визначилась щодо поняття й механізму формування соціального капіталу.
Дослідження з теорії соціального капіталу дозволяють визначити «соціальний капітал» як такий, що ґрунтується на взаєминах у суспільстві на основі горизонтальних (міжособистісних) і вертикальних (інституціональних) зв’язків, заснованих на нормах і довірі, сукупність яких призводить до формування мереж (груп, товариств), в тому числі в інформаційному просторі і професійних, використання якого скорочує трансакційні витрати, що сприяє соціально-економічному розвитку, підвищенню конкурентоспроможності економіки, ефективному функціонуванню інших складових суспільного капіталу.
Мета дослідження – запропонувати напрями удосконалення механізму формування соціального капіталу на державному рівні.
Аналіз досліджень сучасних науковців вказує на сформованість певних уявлень щодо рівнів формування соціального капіталу, які розрізняються як за кількістю, так і за відповідними елементами. З наведених у науковій літературі дво-, три- і чотирьохрівневих моделей формування соціального капіталу, остання є найбільш прийнятною. Відповідно до чотирьохрівневої моделі, формування соціального капіталу відбувається на нано-, мікро-, мезо і макрорівнях. Активізація інтеграційних процесів дозволяє стверджувати, що формування соціального капіталу відбувається на мегарівні, коли національні соціальні капітали об’єднуються на рівні держав-учасниць співтовариств.
Природний механізм формування соціального капіталу є ефективним при створенні міжособистісних (горизонтальних) зв’язків, але має обмежені можливості у разі інституціональних (вертикальних). Генерація й капіталізація окремих елементів соціального капіталу відбувається на відповідних рівнях: зв’язках, соціальних мережах, – в основу яких покладено норми, цінності, правила. Довіра є таким елементом, що пронизує всі рівні формування соціального капіталу. Ці елементи і соціально-демографічні показники є факторами формування соціального капіталу.
Першим рівнем, на якому формується соціальний капітал, є сім’я. Сучасний інститут сім’ї потерпає змін навіть, на міжнародному рівні, про що свідчить статистика розлучень (до 50% шлюбів), а також поширення такої форми взаємин, як цивільний шлюб. Фактором негативного впливу на формування соціального капіталу в Україні є й відсутність у сім’ях дітей (у 2008 р. – у 62,2% зареєстрованих пар), однак частка їх збільшується (в 1999 р. – 55,8%) [1]. Аналогічні тенденції спостерігаються в європейських й інших країнах: за 1980-2006 рр. кількість шлюбів у країнах ЄС скоротилась на 23,9%, а 67% сімей не мають дітей.
Тенденції зміни соціально-демографічних і соціально-економічних показників вказують на відсутність позитивного впливу цих факторів на формування соціального капіталу в Україні. Економічно розвинуті країни демонструють більш усталені соціально-демографічні і соціально-економічні показники. В Європейському Союзі, інтеграція з яким визначена стратегічним напрямом зовнішньої політики України, протягом останніх років усталені показники демонструють країни-члени ЄС-15, на відміну від інших угруповань ЄС [2]. Здебільшого за соціально-демографічними показниками відмічено тенденції, подібні тим, що спостерігаються в Україні, але темпи негативних змін є меншими.
Динаміка соціального капіталу має складний соціально-економічний характер, що визначається розвитком трудових ресурсів, національних ринків праці, процесами розподілу і перерозподілу робочої сили. Інтеграційні процеси сприяють руху соціального капіталу в рамках інтеграційних об’єднань. На громадян ЄС приходиться 30-40% населення іноземного походження. Процеси глобалізації, які сприяють міграції не тільки фізичного капіталу, але й культури і світоглядів, є джерелом формування соціального капіталу в Україні.
З точки зору урахування міграції як фактору формування соціального капіталу, необхідно задіяти механізм статистичного моніторингу чисельності мігрантів, їх заробітків, переказів в Україну. Доцільно також розробити програму по лібералізації законодавства в сфері надходження грошових переказів, що збільшить їх обсяг. Для банківського сектора міграційний капітал може стати додатковим стимулом розвитку його інфраструктури і відкриє можливості для розширення сфери послуг.
Так звана «міграція соціального капіталу» відбувається і через світову мережу Інтернет. Для українських користувачів Інтернет став найважливішою життєвою необхідністю: 55% респондентів почувають себе некомфортно, якщо не мають доступу до Інтернет протягом тижня.
Формування соціальних мереж в Україні, як і в усьому світі, відбувається під впливом інформаційних технологій. У політичній і соціальній сфері нові форми комунікації створюють передумови розвитку інститутів громадського суспільства, що забезпечують нарощування соціального капіталу. Очевидно, що поширення Інтернет-технологій дозволяє ефективно впливати на формування нових організацій із заздалегідь заданими властивостями, збільшуючи соціальний капітал суспільства.
Таким чином, для створення сприятливих умов з формування соціального капіталу в Україні необхідні механізми державного впливу, що поєднавши всі джерела, фактори й рівні формування соціального капіталу, сприяли б його капіталізації.
На наш погляд, заходи щодо удосконалення механізму формування соціального капіталу на державному рівні є такими:
сформулювати національну ідею-мету;
з використанням інституціональних ресурсів держави створити позитивний образ країни через зміцнення конкурентних позицій на світових ринках й участь у спільних міждержавних проектах у різних галузях і сферах;
сформувати нову ідеологію шляхом усвідомлення соціальними групами й класами своїх соціально-економічних інтересів, визнання більшою часткою людей залежності свого соціального й економічного становища від рівня соціально-економічного розвитку соціуму, формування у суб'єктів господарювання економічного поводження, адекватного соціально орієнтованій економіці, а у працівників – нової трудової постіндустріальної культури й адекватних їй соціальних якостей;
сприяти накопиченню соціального капіталу через розподіл коштів державного бюджету на користь науки, особливо фундаментальної, підготовки кваліфікованих наукових кадрів, підвищення професійного рівня викладачів вищої школи, що позначиться на якості й кількості кваліфікованих працівників у пріоритетних галузях промисловості;
запровадити механізм формування соціального капіталу шляхом поширення неформальних професійних об’єднань і соціальних професійних інфомереж;
інституціональними методами й формуванням відповідної правової бази стимулювати переформатування соціальної структури суспільства за рахунок створення пріоритетних умов для розвитку груп і класів, що визначають ефективне формування соціального капіталу в суспільстві для трансформації економіки в постіндустріальну, насамперед таких, як науковці, керівники, фахівці й інші групи інтелігенції, а також можливостей якісної зміни в частині росту професіоналізму й адаптації до нових постіндустріальних технологій класів робітників і селян;
сформувати нову моральну економічну культуру за допомогою поширення неформальних професійних об'єднань, удосконалення соціально-економічних механізмів одержання й використання інформації господарськими суб’єктами за рахунок соціального капіталу як способу економії трансакційних витрат;
сприяти формуванню нових фінансових відносин на основі моральних (у тому числі й релігійних) принципів на основі оптимального сполучення формальних і неформальних фінансових інститутів, підкріплених єдиними моральними нормами;
цілеспрямованою соціальною політикою унеможливити присвоєння соціального капіталу суспільства окремими економічними суб’єктами – соціальними класами, групами, крупними суб'єктами господарювання й т.д.;
запровадити механізм формування соціального капіталу шляхом створення на регіональному рівні Центрів розвитку інтелектуального й соціального капіталу для координації дій громадських і неформальних об’єднань, розробки методики оцінки довіри соціальним інститутам й інститутам влади як основи розвитку соціального капіталу.

Література

1. Статистична інформація. Держкомстат України 1998-2010 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
2. Economic indicators : Total Economy Database [Електронний ресурс].  Режим доступу : http://www.conference-board.org.; http://europa.eu.