Щитов Д.М., аспірант
Дніпропетровський національний університет ім.О.Гончара
м. Дніпропетровськ, Україна

Протягом кінця XX і початку XXI ст. у розвитку міжнародної економічної системи почали проявлятися процеси, які отримали назву глобалізації. Сьогодні глобалізація вже охоплює всі боки життя світового співтовариства та стала визначальним фактором у світовій політиці та міжнародних відносинах. Участь України у глобалізаційних процесах стає необхідною умовою модернізації національного виробництва та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності економіки в цілому. За цих умов особливу актуальність набуває дослідження критеріїв оцінки глобалізаційних процесів.
Метою дослідження є аналіз існуючих методик оцінки рівня глобалізації.
Проведений аналітичний огляд наукових джерел показує, що існує декілька міжнародних підходів щодо розрахунків показників глобалізації: міжнародна компанія «A.T. Kearney» [1]; Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР); Швейцарський інститут дослідження бізнес-циклів; Всесвітній економічний форум (World Economic Forum) [2]; Міжнародний інститут розвитку управління; міжнародна компанія «The Heritage Foundation» [3]. Так, міжнародна компанія «The Heritage Foundation» складає індекс економічної свободи на основі таких параметрів: регуляторна політика; торгова політика, фіскальна політика, втручання держави; монетарна політика; інвестиційна політика; фінансова політика; права власності; поширення корупції; політика в сфері праці. У 2010 році Україна за індексом економічної свободи посіла 162 місце (із значенням індексу 46,4%), погіршивши свій минулорічний результат на 10 позицій і скотившись до рівня кінця 1990- х (у 1999 році – 43,7%). Складові індексу економічної свободи України представлена на рис. 1.

Рисунок 1 – Аналіз індексу економічної свободи України за 2010 р.

Як це видно з рис. 1, найбільш проблемними наразі є сфери: інвестиції, регуляторна політика, втручання уряду, фінансова політика, корупція, право власності, монетарна політика.
Всесвітній економічний форум (World Economic Forum) розраховує індекс глобальної конкурентоспроможності країн на основі 12 груп чинників. За допомогою цього індексу здійснюється комплексне оцінювання включення країни до процесу глобалізації (рис. 2).

Рисунок 2 – Рейтинг глобальної конкурентоспроможності країн 2010-2011 рр.
Як видно з рис. 2, у 2011 р. Україна, з індексом глобальної конкурентоспроможності 3.9, значно втратила у рейтингу Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) порівняно з 2010 р. та посіла серед 139 країн світу 89-е місце. Україна залишилася позаду таких країн, як Естонія, Чехія, Польща, Литва, Російська Федерація та Казахстан, демонструючи значне відставання від середньосвітового індексу (4,18). Україна у 2011 році демонструє, що за такими показниками, як «Інститути» (134 місце), «Макроекономічна стабільність» (132 місце), «Розвиненість фінансового ринку» (119 місце) та «Ефективність товарних ринків» (129 місце) значно втратила порівняно з 2010 роком та поступається країнам з розвинутою економікою.
Аналіз результатів країн у рейтингах провідних світових організацій доводить, що країни з високим рівнем конкурентоспроможності та економічної свободи стабільно демонструють свій потужний економічний потенціал, який віддзеркалюється у добробуті країни (рис.3).

Рисунок 3 – Аналіз взаємозв’язку індексів економічного розвитку країн

При формуванні економічної політики держави слід враховувати цю закономірність, особливо якщо головною ціллю політики визначено зростання ВВП країни.
Таким чином, у світовій практиці вже використовуються певні показники глобалізації світової економіки, але вони не зведені у цілісну систему, яка б давала загальне, комплексне уявлення про розвиток даного процесу. Різні підходи до визначення рівня глобалізаційних процесів відображають їх у певних його проявах та сферах. Запропоновані індекси глобалізації не охоплюють всі країни, а деякі показники їх розрахунків по багатьох країнах взагалі відсутні. Існує взаємозв’язки між різними міжнародними критеріями оцінки економічного розвитку країн в умовах глобалізації. Дослідження цих взаємозв’язків для виявлення статистичної залежності є актуальним науковим завданням для подальшого дослідження. Україна останнім часом демонструє регрес у більшості світових рейтингів. Це переважно пояснюється нерозв’язаними інституційними проблемами (насамперед, низька прозорість та неефективність державної політики, відсутність незалежної судової влади та захисту прав власності, марнотратство державних коштів тощо). Сукупність названих факторів призводить до погіршення макроекономічних показників і слабкості фінансової системи, а отже, зумовлює подальше послаблення позицій України у світових рейтингах. У світлі сказаного уявляється доцільним проведення в Україні наступних заходів: здійснення ефективної боротьби з корупцією; проведення реформ для вирішення інституційних проблем; сприяння прискореному поширенню високотехнологічних товарів та послуг на світовому ринку; лібералізація послуг та інформаційних мереж, стимулювання конкуренції на локальному і національному рівнях; вироблення стратегій розвитку науково-технічної сфери, включаючи університети та приватні компанії; вдосконалення системи освіти за допомогою впровадження нових інформаційних технологій; надання організаційної та фінансової підтримки молодим підприємцям, що працюють у сфері інформаційних послуг.

Література

1. Журнал «Foreign Policy» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.foreignpolicy.com.
2. Всесвітній економічний форум [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.weforum.org.
3. Журнал «The Wall Street Journal» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.europe.wsj.com.