Хмеленко Ірина Іванівна, аспірант
Харківський національний економічний університет
м. Харків, Україна

Традиційно основу українського товарного експорту становить продукція металургійної промисловості, машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості, агропромислового комплексу, легкої, харчової і місцевої промисловості. Для України характерним є домінування в експорті такої промислової продукції, яка потребує значних виробничих потужностей, але не має суттєвого наукового змісту. ЇЇ виготовлення супроводжується надмірними навантаженнями на навколишнє середовище.
У довгостроковій перспективі така спеціалізація неминуче приведе до закріплення за державою несприятливого статусу в системі міжнародних кооперацій та поділу праці, її перетворення на макросуб’єкти допоміжного, екологічно брудного виробництва.
Мета дослідження аналіз структури експортної діяльності в Україні та розробка необхідних засобів для збудування конкурентоспроможної промисловості.
Експортна політика, як у масштабах країни, так і на фірмовому рівні, нерозривно пов’язана з широким спектром регулюючих, управлінських заходів. Кожною державою проводиться політика підтримки вітчизняного товаровиробника.
Машинобудування має велике значення для зміцнення економіки України і становлення її як незалежної високорозвиненої держави. Створюючи найбільш активну частину основних виробничих фондів (знаряддя праці), машинобудівна промисловість істотно впливає на темпи і напрями науково-технічного прогресу в різних галузях народного господарства, зростання продуктивності праці, інші економічні показники, які визначають ефективність розвитку суспільного виробництва [1].
Гальмівним для розвитку машинобудування в Україні є невеликі обсяги інвестицій в цю галузь. Основними джерелами інвестицій у цій галузі є власні кошти – близько 70%, кредити банків – 10% та кошти державного бюджету – лише 5% [2]. Тому потрібно підвищувати інвестиційну активність машинобудівної галузі для покращення фінансових результатів діяльності та конкурентоспроможності продукції.
Динаміку вартісних показників експорту і імпорту ілюструють рис. 1 і 2 відповідно.
Рисунок 1 – Динаміка вартісних показників експорту України, тис.дол.США

У період з 2008-2009 рр. експорт машин, устаткування і транспортних засобів мав тенденцію на зменшення. Частка експорту продукції машинобудування залишалася значною, але зменшилась в порівнянні з 2008 р. до значення 79,1% (у 2009 р.) від загального об'єму експорту країни. Зменшення вартісних показників експорту проходило за рахунок зменшення фізичних об'ємів постачань, не дивлячись на збільшення контрактних цін [2].
Аналізуючи дані, можна відзначити, що експортні і імпортні постачання у вартісному виразі мають позитивну динаміку за період 2005-2008рр. Наприклад, український експорт в 2005 р. склав 34286748,26 тис. дол. США, а в 2008 р. експортовано вже на суму 66954429,8 тис.дол. США. У період з 2005-2008 рр. експорт машин, устаткування і транспортних засобів збільшувався вищими темпами. Проте частка експорту продукції машинобудування залишалася значною, і її максимальне значення склало 127,4% (у 2008 р.) від загального об'єму експорту країни. Збільшення вартісних показників експорту проходило як за рахунок збільшення фізичних об'ємів постачань, так і за рахунок збільшення контрактних цін. Особливий попит на зовнішніх ринках має не тільки військова техніка, але і енергетичне устаткування, устаткування для металургії, бурове устаткування, навантажувачі, трактори, вагони [2].
Рисунок 2 – Динаміка вартісних показників імпорту України,
тис.дол. США

Однією з причин нерозвиненості машинобудівного комплексу є необґрунтована присутність на внутрішньому ринку закордонних виробників. На сьогодні обсяг імпорту продукції машинобудування більш як в 1,5 рази перевищує обсяг її експорту. Частка імпортної продукції у внутрішньому споживанні досягла 57,8%, а власного виробництва – 42,2%. Темпи імпорту машинобудівної продукції значно випереджають темпи експорту, що негативно впливає на торговельний баланс та збільшує його від'ємне сальдо.
Відсутність у підприємств машинобудівного комплексу досвіду маркетингової діяльності і необхідних фінансових ресурсів було і залишається одним з основних чинників, які перешкоджають посиленню ролі галузі у формуванні експорту країни.
Доля імпорту машин, устаткування і транспортних засобів в загальному об'ємі імпорту країни за період 2005-2009 рр. коливалася в межах 34,2-46,8%, це дещо перевищує показники експорту аналогічної продукції. Зростання імпорту відбувається переважно за рахунок ввезення вантажних і легкових автомобілів, автобусів, устаткування, що купується для модернізації і оновлення застарілих виробничих фондів [3].
Шанси зберегти машинобудівну галузь як експортно-орієнтовану є, оскільки вона має певний потенціал, який необхідно використовувати і розвивати для нарощування конкурентних переваг. Крім того, державна політика має бути здатною впливати на підвищення конкурентоспроможності підприємств машинобудування. Мова йде про створення конкурентного захисту для підприємств з боку держави.
Перспективи розвитку експортно-орієнтованого спрямування в умовах приєднання до угод ВТО істотною мірою залежать від того, як машинобудівні підприємства зможуть реалізувати свої переваги, потенціал і підвищити ефективність діяльності в умовах посилення внутрішньої і зовнішньої конкуренції на ринку.
Для досягнення перетворення підприємств машинобудування у ефективний, конкурентоспроможний, експортно-орієнтований комплекс, який динамічно розвивається, інтегрований у систему міжнародного розподілу праці необхідно за рахунок поліпшення інвестиційної привабливості підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудування, розширення ринку збуту машинобудівної продукції, реструктуризації комплексу машинобудування, що потребує: впровадження нових технологій; модернізація діючих підприємств; створення нових високопродуктивних виробництв; поліпшення сервісного обслуговування продукції в період усього життєвого циклу; розвиток внутрішнього ринку продукції машинобудування; технічне переоснащення; забезпечення державної підтримки експорту машинобудівної продукції; прискорення процесів структурної перебудови машинобудування в напрямку створення корпоративних науково-технічних комплексів, здатних до ефективного розвитку в умовах нестабільного ринку.
Таким чином, сучасні машинобудівні експортно-орієнтовані підприємства в цілях підвищення своєї конкурентоспроможності на зовнішньому ринку повинні вибудовувати свої стратегії і плани відповідно до існуючих особливостей і тенденцій міжнародної торгівлі, враховуючи зовнішні та внутрішні фактори впливу, а також постійно проводити моніторинг ринку з метою виявлення нових тенденцій.

Література

1. Мерчанський В. В. Конкурентоспроможність підприємства та управління стратегією його розвитку : Колективна монографія /
В. В. Мерчанський, В. М. Клочко, І. М. Клочко. – Х. : РВВ ХДЗВА, 2010. – 157 с.
2. Офіційний сайт Українського статистичного управління [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ck.ukrstat.gov.ua.
3. Офіційний сайт Державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://smida.gov.ua.