Науменко С.М., к.н.д.у., доцент
Дятлов Є.В., студент
Донецький державний університет управління

Головною метою уніфікації базисних умов постачання товарів у договорах міжнародної купівлі-продажу, є сприяння єдиного розуміння та використання контрагентами з різних держав у своїх правовідносинах найбільш підходящих для них термінів, що відповідатимуть специфіці товару, умовам постачання і т.п. при правильному застосуванні яких ризик дорогих непорозумінь і юридичних суперечок значно зменшується.
Успіхи в уніфікації умов постачання товарів у праві міжнародної торгівлі сприяли тому, що ця галузь міжнародного права стала чи не найбільш врегульованою його частиною. Однак детально регламентованим право міжнародної торгівлі може вважатися лише в порівнянні з іншими областями міжнародного співробітництва. При аналізі проблем, що стосуються порядку регламентації власне торговельних операцій, правознавці часом відзначають, що в сучасних умовах проблема уніфікації правового регулювання міжнародної торгівлі все ще залишається актуальною. Залишається чимало питань, які або взагалі не знайшли розв’язання, або вирішені лише частково в міжнародних уніфікованих актах. Крім того, постійно оновлюючись за формами і розширюючись за обсягом, міжнародна торгівля вимагає адекватного правового опосередкування, тобто уточнення і розвитку діючих правових приписів. І ця робота може здійснюватися як шляхом розробки нових, так і доповнення діючих уніфікаційних інструментів.
Метою дослідження є систематизація та порівняння існуючих уніфікаційних інструментів, що регулюють питання постачання товарів у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД).
Цілком очевидно, що жоден уніфікаційний документ не спрямований на вичерпну регламентацію тієї чи іншої сфери міжнародної торгівлі в цілому. У практичній площині таке завдання просто нерозв'язне, а тому ніколи і не ставилося. До того ж розробники уніфікаційних актів, прагнучи зробити їх прийнятними для максимально широкого застосування, в більшості випадків взагалі виключають з предмета регулювання проблеми, по яких не вдається досягти згоди. Очевидно і те, що чим ширше сфера дії уніфікаційного документа, тим складніше і довше вироблення його тексту. Тому задля досягнення згоди їх розробники усвідомлено йдуть на вироблення вузьких уніфікаційних регуляторів.
Дуже непроста і правова природа названих конгломератів контрактного права та порядок їх застосування. У числі інших чекає свого вирішення проблема співвідношення існуючих уніфікованих регуляторів з новоприйнятими документами.
Щодо умов постачання товарів, у зовнішньоекономічній діяльності існує 3 рівня їх уніфікації з відповідними уніфікаційними регуляторами:
- Міжнародний рівень з регулятором у вигляді базисних умов постачання Інкотермс 2000 (з 2011 року – Інкотермс 2010), що видається Міжнародною торговою палатою (ICC) і застосовується суб'єктами усього світу у зовнішньоекономічних контрактах купівлі-продажу;
- Регіональний рівень з регулятором у вигляді Загальних умов постачання (ЗУП або ОУП), введених в дію на міжурядовому рівні в ряді регіонів і використовуємих в торгівлі між суб'єктами господарювання походженням з країн, що про них домовилися;
- Національний рівень з регулятором у вигляді базисних умов постачання Єдинообразного Торгового Кодексу (ЄТК), що видається США і застосовується суб'єктами господарської діяльності США, як у торгівлі між штатами, так і в зовнішній торгівлі з іноземними суб'єктами господарювання.
Всі перераховані вище уніфікаційні регулятори більшою чи меншою мірою використовуються на сучасному етапі розвитку економіки при доставці товарів у зовнішньоекономічній діяльності.
Доцільним представляється дати коротку характеристику щодо кожного з перелічених вище регуляторів.
Базисні умови постачання або правила Інкотермс це глобально визнаний контрактний стандарт, який відображає розвиток міжнародної торгівлі, що враховує постійне розширення зон вільної торгівлі, збільшення обсягів електронних комунікацій в підприємницьких угодах, занепокоєння щодо збереження перевезеного товару і зміни в транспортній практиці. Правила Інкотермс являють собою скорочені за першими трьома літерами торгові терміни, які відображають підприємницьку практику в договорах міжнародної купівлі-продажу товарів, визначають в основному обов'язки, вартість і ризики, що виникають при доставці товару від продавців до покупців. Інкотермс традиційно використовувався в договорах міжнародної купівлі-продажу, коли товар перетинав кордон. Створення торгових спілок зробили менш важливим наочний контроль над товарами при проходженні їх через кордон відповідних сторін, тому короткий зміст правил Інкотермс 2010 вказує, що вони можуть бути використані як в договорах міжнародної купівлі-продажу товарів, так і у внутрішньонаціональних договорах купівлі-продажу.
ОУП це двосторонні міжурядові (міжвідомчі) угоди, укладені Урядом СРСР з Китаєм, КНДР, Фінляндією та Югославією: ОУП СРСР-КНР, ОУП СССР-КНДР, ОУП КЕВ-Фінляндія (нині мають двосторонній статус) і ОУП СРСР-Югославія. На відміну від Інкотермс трактування базисних умов постачання в ОУП (за винятком ОУП КЕВ-Фінляндія і ОУП СССР-Югославія) включає положення про момент переходу права власності на товар від продавця до покупця, тому це питання в контракті, де застосовуються загальні умови поставки (наприклад , ОУП СРСР-КНР в контрактах з партнерами з Китаю), окремо обумовлювати не потрібно. Момент переходу права власності необхідно спеціально обумовлювати в контрактах, де базис постачання трактується відповідно до Інкотермс. У зв'язку з цим слід, не дивлячись на те, що економічно момент переходу ризиків і права власності на товар збігається (покупець несе ризик загибелі або втрати вантажу, коли стає його власником) - що є оптимальним, найбільш кращим з точки зору розрахунків між продавцем і покупцем, в окремих випадках може застосовуватися варіант, коли право власності переходить пізніше переходу ризиків, наприклад, після передачі покупцеві відвантажувальних документів або оплати товару (який застосовується, зокрема, при поставках лісових товарів). В даний час всі ОУП (за винятком ОУП СССР-КНР), так само як і Інкотермс, мають рекомендаційний характер.
ЄТК – це твердження торгового обороту США та обігу цінних паперів. Мета ЄТК: спрощення, модернізація, уточнення права, що регулює торгові угоди, а також забезпечення однакового розвитку торгової практики. Уніфікація торгового права окремих штатів. Сучасний ЄТК США прийнятий 49 штатами, крім штату Луїзіана. Він є основним законом для всіх штатів і постійно доповнюється та змінюється. У кожному штаті цей єдинообразний торговий кодекс може дещо змінюватися.
Таким чином, уніфікація базисних умов поставки в зовнішньоекономічній діяльності не тільки сприяє зростанню товарообігу, а й є необхідною умовою існування і розвитку міжнародної торгівлі. Трирівнева уніфікація являє собою процес вироблення єдиних національно-правових норм, що регулюють відносини, що виникають у сфері ЗЕД. У нинішніх умовах уніфікація здійснюється переважно за допомогою укладання договорів міжнародно-правового характеру, хоча можливі й інші її форми (наприклад, відтворення у внутрішньодержавному праві положень чи принципів, підходів і рішень, що містяться в рекомендаційних за своєю природою документах, розроблених на міжнародному рівні, – типових законах, однакових регламентах, уніфікованих правилах, правилах тлумачення і т.д.).