СТРУКТУРА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ЄС

Кулик Є.І., к. е. н., доцент

Фігуровська Н.Р.,

студентка магістратури

Донецький державний університет управління

Постановка проблеми в загальному вигляді. З самого початку свого існування основною метою Європейського Союзу була гармонізація, уніфікація та стандартизація основних економічних елементів: митної політики, фінансової системи, товарних відносин, податкової системи та інше. Потреба у зміні структури податкової системи Європи виникла під тиском значного зростання витрат, з якими зіткнулися країни ЄС з причини старіння населення та державних дефіцитів. Більш того, під час розширення ЄС кількість його членів збільшувалася, а відмінності в податковій політиці ставали більш помітними, що призвело до посилення податкової конкуренції.

Важливим фактором успішного розвитку інтеграції є відповідна модифікація національних податкових систем країн-членів ЄС, яка в даний час здійснюється під впливом міжнародної податкової конкуренції, і європейської податкової гармонізації.

Мета дослідження: обґрунтувати структуру податкової системи ЄС та уточнити поняття «податкова система ЄС».

Виклад результатів основного дослідження. Податкова система в загальному розумінні визначається як сукупність урегульованих правовими нормами податків, що стягуються з юридичних і фізичних осіб на території певної країни, а також форми та методи побудови самої системи. Економічна енциклопедія визначає податкову систему в більш широкому розумінні: податкова система - сукупність податків, форм і методів оподаткування, збирання і використання податків, податкових органів. [1]

Що стосується визначення поняття податкової системи на рівні Європейського Союзу, то слід зауважити, що це поняття в нормативних актах ЄС не визначено, а в науковій літературі про податки зазвичай мовиться як про найважливіше джерело формування бюджету ЄС. Слід, однак, зауважити, що деякі наукові джерела пропонують власне визначення системи оподаткування, як сукупності обов'язкових платежів податкового характеру, що стягуються у бюджет Союзу. [2]

Якщо розуміти податкову систему Європейського Союзу лише як сукупність податкових зборів для формування бюджету, не враховуючи органи, механізми та інструменти регулювання системи, це буде  не зовсім вірно. Таким чином, очевидно, що немає чіткого розуміння поняття податкової системи ЄС серед науковців, тому слід визначитися з поняттям системи взагалі.

Жодне державне утворення, а тим більше наднаціональне, не в змозі функціонувати без органів регулювання, які в першу чергу є ініціаторами створення системи, а потім є невід'ємною ланкою процесу її регулювання та контролю. Європейська система

кенекнекнек

оподаткування не є виключенням: рішення приймаються на рівні Ради ЄС (Ради Міністрів), Європейської Комісії та Суду ЄС. Таким чином, формується інституційний рівень Європейської системи оподаткування.

Так, Рада Міністрів займається прийняттям рішень та директив, регламентуючих питання податкової політики зокрема.

Європейська Комісія, як виконавчий орган ЄС, володіє одночасно правом законодавчої ініціативи, тобто вона розробляє законодавчі пропозиції у тому числі і у питаннях, що стосуються податкової політики та направляє їх у Раду Міністрів, контролює подальший процес законотворчості, стежить за застосуванням законодавчих актів, прийнятих Радою та ін.

Суд Європейських Співтовариств забезпечує однакове застосування і тлумачення права ЄС на всій його території. Рішення по розглянутим справам знаходять своє відображення у положеннях, регулюючих і податкові відносини зокрема.

Інститути ЄС реалізують свої рішення через інструменти та механізми, які в свою чергу формують регулюючий рівень системи, який складається з установчих актів ЄС (договори, кодекси, зокрема Митний кодекс ЄС), регламентів, директив, рішень та рекомендацій.

Сукупність інструментів регулювання податкової системи ЄС сформували систему податкового права Союзу, яке складається з великого масиву документів, розділених на дві великі групи:

1.         первинне (договірне) право складається з установчих договорів та доданих до них документів - декларацій, протоколів, поправок, а також договорів про вступ до ЄС;

2.         вторинне право - регламенти, директиви, рекомендації, загальні та індивідуальні рішення, видані різними органами ЄС.

Таким чином до основних джерел податкового права Європейського Співтовариства відносяться:

1.         Установчі акти Спільноти, зокрема положення Договору про заснування Європейського Співтовариства (раніше йменувалося Європейським Економічним Співтовариством), підписаної в Римі в 1957 році.

2.         Регламенти які є актом загального характеру, володіють універсальною дією і підлягає прямому застосуванню в повному обсязі. Так, наприклад, регламент Ради №260/68 від 23 лютого 1968 року затвердив механізм і порядок стягнення податку з доходів, де вказано, що податок стягується за прогресивною шкалою у розмірі від 5 до 45% та надходить у дохід співтовариства.

3.         Директива, на відміну від регламенту, не володіє універсальною дією, оскільки має конкретних адресатів - одне або декілька держав-членів. Так, директиви в сфері непрямого оподаткування поділяють на дві великі групи: директиви по відношенню до акцизів та директиви по відношенню до ПДВ. Тютюнові вироби стали першим видом товарів, по відношенню до яких були прийняті директиви, спрямовані на гармонізацію акцизів: Директива №72/464/CEE від 19 грудня 1972 року та Директива №79/32/CEE від 18 грудня 1978 року визначили загальні поняття та принципи оподаткування тютюнових виробів. Існує 6 директив щодо ПДВ, які регулюють процес гармонізації законодавства держав-членів про податки з обігу, остання шоста Директива від 17 травня 1977 року затвердила загальну систему оподаткування доданої вартості при єдиних умовах розрахунку податку.

4.         Рішення Ради, Комісії та Суду, як і директиви, мають конкретних адресатів - ними можуть бути як держави-члени, так і інші суб'єкти права, та як правило, приймаються для врегулювання виниклої конкретної проблеми (наприклад, для введення антидемпінгових мит, дозволу або заборони на злиття компаній, надання екстреної допомоги третім країнам і т.п.).

5.         Рекомендації (не мають обов'язкового характеру для держав-членів) є рекомендаційними актами, які декларують позицію інститутів Співтовариства з того чи іншого питання.

Таким чином, характеризуючи систему оподаткування ЄС можна зробити наступні висновки:

-           система оподаткування ЄС складається з трьох рівнів: інституційний, регулюючий та сукупність гармонізованих податків;

-           інституційний рівень включає Раду ЄС, Європейську Комісію та Суд Європи. Звісно, що це не єдині органи, яких стосується питання гармонізації системи оподаткування, але вони виконують провідну регулюючу роль в цьому процесі;

-           регулюючий рівень складається з механізмів та інструментів регулювання процесу гармонізації оподаткування (директиви, рішення, регламенти тощо);

сукупність гармонізованих податків, це саме податки, які регулюються інституціями ЄС через механізми та інструменти податкового регулювання. До цих податків відносять: сільськогосподарські податки, митні збори, ПДВ та податок на прибуток громадян.

Виходячи з цього, податкова система ЄС – це сукупність платежів податкового характеру, що стягуються у бюджет Союзу, яка регулюються інститутами ЄС через різноманітні інструменти регулювання (регламенти, директиви, рішення тощо).

Висновки. В сучасних умовах стрімкого розширення Європейського Союзу удосконалення структури податкової системи ЄС є необхідним елементом подальшого розвитку інтеграційних процесів між країнами цієї організації.

Список літератури

1.    Економічна енциклопедія // [Електронний ресурс], Режим доступу: http://enbv.narod.ru/text/Econom/encyclo/index.html.

2.    Europa glossary. Tax harmonisation // [Електронний ресурс], Режим доступу: http://europa.eu/scadplus/glossary/tax_ harmonisation_en.htm.