Однією з важливих умов ефективного членства України у СОТ є гармонізація нормативних документів з міжнародними, перш за все, промислових галузей. Її невиконання створює певні проблеми у виробництві конкурентоспроможної продукції, стримує розвиток зовнішньоекономічної діяльності.

Машинобудівний комплекс України, що є пріоритетними в цей час для розвитку вітчизняної економіки, працює переважно за нормативними документами колишнього СРСР – ГОСТ, ОСТ, РД, РТМ, ТУ. Ці документи, яких біля 30 тисяч, розроблені у 70-80 роках ХХ століття. Це обумовлено, по-перше, єдністю та визнаністю нормативних документів, напрацьованих за часів СРСР, усіма країнами пострадянського простору, по-друге – тим, що галузі промисловості, такі як важке машинобудування, авіаційна, суднобудівна, електронна, тісно пов’язані з відповідними галузями Російської Федерації. Між тим саме на цю продукцію машинобудування акцентована робота з розробки гармонізованих з міжнародними та європейськими нормами національних промислових стандартів відповідно до напрацьованих технічних регламентів.

Для здійснення робіт у сфері галузевої стандартизації Мінпромполітики створено мережу головних організацій зі стандартизації, функції яких виконують галузеві НДІ: Діпромашвуглезбагачення (м. Луганськ), «УкрНДІметалургмаш» (м. Слов’янськ), «УкрНДІ-вагонобудування» (м. Кременчук), «Станкосерт» (м. Одеса) і ін.

Сьогодення у галузі машинобудування чинні 2172 національних стандартів, з них ГОСТ – 1965, ДСТУ – 204, РСТ – 3. Гармонізованими з міжнародними та європейськими стандартами (ISO, IEC, EN) є 177 нормативних документів, з них ГОСТ – 86, ДСТУ – 91. Між тим, загальна кількість міжнародних та європейських стандартів становить 2316. Отже, ступінь впровадження міжнародних вимог – 7,6 %.

За галузями машинобудування тенденції такі. Фонд галузевих нормативних документів з суднобудування складає понад 2,5 тис., в тому числі 2440 галузевих нормативних документів колишнього СРСР, затверджених до 01.01.1992 року. Найближча перспектива у суднобудуванні є такою: до 2010 року, необхідно впровадити як національні 507 міжнародних та європейських стандартів.

Електротехнічна, електронна та приладобудівна промисловість також працюють за стандартами галузевого рівня – біля 4000 ОСТ, РД, РТ. Першочерговим завданням є напрацювання 417 гармонізованих стандартів для впровадження технічних регламентів.

Нормативне забезпечення виробництва продукції авіаційної галузі складає понад 7200 галузевих стандартів колишнього СРСР і лише близько 100 міждержавного та державного рівня, гармонізовані стандарти відсутні.

Гармонізація стандартів необхідна й у машинобудуванні для АПК, бо міжнародна та європейська системи стандартизації нараховують понад 350 стандартів.

У легкій промисловості одним з першочергових заходів з вирішення проблемних питань є розробка на різні групи продукції технічних регламентів, які б регламентували тільки основні вимоги (безпеку продукції), і технічних регламентів з підтвердження відповідності згідно з Директивою ЄС 92/59/ЕЕС щодо загальної безпеки продукції, яка відповідно до європейських правил повинна використовуватися для споживчої продукції у разі відсутності директив на таку продукцію. З цією метою необхідна розробка технічних регламентів щодо екологічних критеріїв для текстильних матеріалів; назв та правил їх маркування.

У деревообробній та меблевій промисловості складено перелік міжнародних, європейських національних, міждержавних та галузевих стандартів, розпочато розробку технічних регламентів щодо меблів та продукції деревообробної промисловості.

Сьогодення загальний рівень гармонізації чинних в Україні міждержавних і національних стандартів з міжнародними та європейськими становить 19,2 %. «Державною програмою стандартизації на 2006-2010 роки», що має за мету забезпечення розвитку національної стандартизації, її відповідності вимогам Угоди про технічні бар’єри в торгівлі та гармонізації з європейською моделлю стандартизації, передбачено переглянути до 2010 року понад 12000 міждержавних стандартів, в тому числі у промисловій галузі – 8893.

Аналіз фактичного стану готовності провідних вітчизняних підприємств до виконання вимог гармонізованих національних стандартів на підставі отриманих відомостей показує, що більш ніж 50 % підприємств не проводять підготовки до їх впровадження. Основним чинником цього є необізнаність підприємств-виробників про реформування стандартизації, чому сприяє й те, що на більшості з них практично ліквідовані служби стандартизації.

Виходом з існуючих проблем є ухвалення низки нових законів з питань, що є предметом правового регулювання у зазначеній сфері і належать до пріоритетних напрямів, правовідносини в яких регулюються правом ЄС спрощення процедури прийняття національних стандартів із застосуванням усіх методів, передбачених міжнародними нормами, удосконалення інформаційного забезпечення підприємств за рахунок створення електронних баз даних національних та міжнародних стандартів при активній участі Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі; залучення фахівців провідних підприємств до розробки національних стандартів з урахуванням міжнародної та європейської нормативної документації.