Рівень ризиків

територіально-промислових комплексів

в умовах СУЧАСНОї економіки

Чекалін Д.В.

Донецький інститут ринку та соціальної політики

В умовах сучасної економіки одним з основних факторів подальшого економічного розвитку стає інноваційний розвиток підприємств регіону, що супроводжується більш високим ступенем ризику. Так впроваджуючи інновації, так звані «інноваційні» підприємства регіону, або самі територіально-промислові комплекси, з одного боку постійно протистоять так званим «консервативним» підприємствам, або територіально-промисловим комплексам. В цій ситуації розподіл рівня ризиків не є однаковим для сторін, що протистоять з обох сторін не є однаковим, що представляє собою теоретичну проблему розвитку територіально-промислових комплексів.

Виходячи з цього, розгляд основних питань розвитку територіально-промислових комплексів в умовах нової економіки, що характеризується станом нерівновагомої динаміки  є актуальним.

Розподіл рівня ризиків не є однаковим для новаторів та консерваторів, оскільки при здійсненні інвестицій розподіл результатів для новаторів є більш широким, ніж для консерваторів. Так рівень результату для новаторів коливається у межах від отримання надприбутків від впровадження новацій (рис. 1).

Рис. 1 – Розподіл результатів для «новаторів»

Для «консервативних» підприємств, що не вважають за потрібне впроваджувати інновації, розподіл результатів є дещо менший: вони або вистоять в процесі протистояння, або фактично програють (стануть банкротами), якщо будуть продовжувати дотримуватися стратегії консерватизму.

Рис. 2 – Розподіл результатів для «консерваторів»

Отже, рівень ризиків між територіально-промисловими комплексами «новаторів» та «консерваторів» розподіляється нерівномірно, якщо оцінювати його як показник відхилення від середнього значення прибутку в галузі (або за показником середньоквадратичного відхилення або за показником VaR). Також в цій ситуації рівень середнього прибутку не є однаковим для комплексів «новаторів» та «консерваторів». Оскільки середнє значення прибутку, з урахуванням інвестицій, для них повинно дорівнювати середньогалузевому рівню, або бути близьким до нього.

Однак при цьому сучасна економічна теорія стверджує про те що рівень ризику повинен бути пропорційним нормі прибутку.

Фактично це означає, що з точки зору економічної теорії, «новатори» повинні мати більший рівень вдачі при реалізації своїх новацій. Та повинно існувати якесь постійне рівноважне співвідношення новаторських та консервативних територіально-промислових комплексів.

Однак постійний прискорений розвиток науково-технічного прогресу змінює це співвідношення, тобто ми маємо справу з постійним переходом з одного рівноважного співвідношення новаторів та консерваторів до іншого – нерівновагою динамікою.

Співвідношення новатори/консерватори в загальній кількості територіально-промислових комплексів може визивати циклічність економічного розвитку взагалі. Так, в період економічної кризи це співвідношення зростає, в період економічного зростання – зменшується [1]. Саме тому діяльність територіально-економічних комплексів України, що переважно є консерваторами в період початку економічної кризи почала зменшувати обсяги виробництва. При цьому самі комплекси опинилися в так званому тупику розвитку, коли фінансово-кредитна система країна не в змозі забезпечити необхідний обсяг інвестицій, необхідний для інноваційного розвитку вітчизняної промисловості, а залучення іноземних коштів є обмеженим завдяки політичним та економічним факторам [2].

В цій ситуації основним територіально-промисловим комплексам нашої країни потрібна допомога з боку держави у вигляді цільового фінансування, фінансування обмеженого використання, поліпшення системи оподаткування перспективних комплексів та ін. [3].

Всі ці заходи повинні максимально можливо збільшити вищевказане співвідношення для забезпечення подальшого економічного зростання та пов’язаного з ним покращення життєвих стандартів та рівня якості життя в нашій країні.

Висновки. Сучасна теорія нової економіки ставить перед усіма суб’єктами економічної діяльності проблему підвищення інноваційності виробництва, як передумову подальшого економічного зростання. В умовах нерівновагої економіки це питання загострюється завдяки недетермінованості результату сумісних дій економічних суб’єктів, завдяки підвищеному рівню ризиків. Саме тому найбільш перспективні територіально-промислові комплекси як основні генератори економічного розвитку економічної макросистеми та подальшого зростання рівня життєвих стандартів та якості життя вимагають підтримки власного інноваційного розвитку з боку держави та покращення стану зовнішнього середовища.

Література

1. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития / Й. А. Шумпетер. – М. : Эксмо, 2007. – 464 с.

2. Соловьев В. П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций) / В. П.Соловьев. – К. : Феникс, 2006. – 560 с.

3. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент / Н. В. Краснокутська. – К. : КНЕУ, 2003. – 504 с.