РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКИ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ:

ВІТЧИЗНЯНИЙ І СВІТОВИЙ ДОСВІД

                  Д.Г.Гольцев, О.П. Удовіченко

Державне підприємство «Донецькстандартметрологія»

Продукти харчування є найбільш масовим видом продукції, що виробляється та споживається людьми. Їхня безпека та якість – один з основних чинників, що визначає здоров’я нації та сприяє збереженню її генофонду.

Основні правила, що стосуються харчових продуктів викладені в Регламенті ЄС №178/2002 Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2002 року, який часто називають Загальним законом.

В Україні основними документами, що спрямовані на безпеку харчових продуктів, є закони України «Про захист прав споживачів», «Про безпечність та якість харчових продуктів», комплекс нормативних документів на конкретні харчові продукти, а у перспективі зростає роль національного стандарту ДСТУ ISO 22000:2007 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга».

Споживання продуктів харчування має багатогранний спектр ризиків, пов’язаних, насамперед, з рівнем економічного розвитку країн та платоспроможності основної частини населення. Важливу роль також відіграє досконалість національного законодавства, що регулює баланс у системі «держава-підприємець-споживач» та політика Уряду, який враховує загальнонаціональні інтереси у контексті поточної економічної ситуації. Безумовно, значний вплив на ситуацію мають особливості культури, звичаїв, релігійних обмежень певних етнічних угруповань. Певний психологічний тиск на вибір споживачів створює реклама засобами масової інформації, за якими простежується інтерес транснаціональних корпорацій, зацікавленість великого бізнесу змінити структуру споживання країни навіть за рахунок здоров’я нації. Тому забезпечення безпеки продовольчих товарів є актуальним.

Вітчизняні дієтологи стверджують, що за останні 15 років споживання українцями натурального м'яса, риби, овочів, фруктів, молочнокислих продуктів скоротилося вдвічі, зростання цін на основні біологічно важливі харчові продукти лише збільшує дисбаланс у нашім раціоні. Дефіцит необхідних організму речовин українці компенсують відносно дешевими продуктами: хлібом, кашею, картоплею, макаронами, а також штучними виробами з низькими цінами: ковбасами, напівфабрикатами, вуличною «швидкою їжею».

Прагнення виробників задовольнити попит на дешеві продукти харчування створило умови для масового споживання штучної їжі з використанням замінників найбільш важливих компонентів (м’яса, риби, тваринного жиру, цукру) на продукти рослинного походження та харчові добавки, які входять до вмісту продуктів у певній кількості.

У 1963 році за участю Світової організації охорони здоров’я  (ВОЗ) та комісії ООН з питань продовольства та сільського господарства (ФАО) була створена комісія «Кодекс Аліментаріус» в якості допоміжного органа для розробки стандартів  на продукти харчування. «Кодекс Аліментаріус» - це звід міжнародних харчових стандартів, повне зібрання яких міститься у Національному фонді стандартів (ДП «УкрНДНЦ» Держспоживстандарту України, м. Київ) та є доступним для зацікавлених організацій. Положення «Кодекс Аліментаріус» враховуються під час розробки національних технічних регламентів та нормативних документів на харчову продукцію.

Відповідно до документів «Кодекс Аліментаріус» визначається кілька класів харчових добавок: регулятори кислотності, антипригарні агенти, антипінні агенти, антиоксиданти, підсолоджувачі, барвники, емульгатори, ферментні препарати, ароматизатори, підсилювачі аромату, модифіковані крохмалі, фосфати, консерванти, стабілізатори, згущувачі, інші добавки. Загалом у країнах світу застосовуються майже 1000 харчових добавок, проте, нормальною є міжнародна практика, коли якась країна обмежує доступ на внутрішній ринок продукції з деякими добавками з міркувань політики (захист внутрішнього ринку), економічних доводів (захист від демпінгових цін) або технічних причин (відсутність технічної можливості контролю реального вмісту харчових добавок у порівнянні з тим рівнем, що декларується виробником у супровідних документах).

У Європейському Союзі застосовується десь 500 харчових добавок, з них 50% не мають стандартів на методи інструментального контролю кількісного вмісту у готовому харчовому продукті. Позначають харчові добавки у ЄС індексом «Е».   

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 1999 року №12 «Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання в харчових продуктах» із змінами всього 237 харчових добавок дозволені для використання на території України.

Проблемою використання харчових добавок є те, що вміст харчових добавок не контролюється у готових виробах за рідкими виключеннями, норми їх вмісту введені у нормативний документ. Харчові добавки, які передбачені лише рецептурою, декларуються у супровідних документах, та контролю під час сертифікації, отриманні висновків санітарно-епідеміологічної експертизи та (або) державного нагляду не підлягають.

Отже гостро стає питання безмежної довіри до постачальника та (або) наявності національної випробувальної бази, спроможної хоча б вибірково контролювати чесність постачальників і вірогідність задекларованих обсягів використаних харчових добавок.

Опікуючись проблемою, яка може мати непередбачені наслідки для здоров’я нації, ДП «Донецькстандартметрологія» у постійному пошуку фінансових можливостей для нарощування технічного оснащення власної випробувальної бази: на цей час створена апаратна можливість визначати у продуктах харчування вміст консервантів.

Дослідження якості згущеного молока, проведені Держспоживстандартом у березні нинішнього року, дозволило експертам затверджувати, що половина «згущенки» вітчизняного походження замість молока містить рослинні жири. Фахівці повідомили, що з дев'яти брендів чотири (!) марки практично не містили молока.

Окрема розмова  наявність у продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО). Поки вчені сперечаються, небезпечні вони чи ні, виробники продуктів не квапляться вказувати інформацію на етикетках.

За даними експертизи Всеукраїнської екологічної ліги, на сьогоднішній день список дозволених ГМкультур нараховує більш 100 найменувань. Тільки із ГМсої в усьому світі роблять більш 400 видів продуктів харчування: варені ковбаси, сири, фарш, соєві «м'ясо» і «молоко». Інгредієнти із ГМО використовують при виробництві пельменів, майонезу, пива, соусів, кетчупів, йогуртів, супів швидкого готування, цукерок, шоколаду, напоїв і багатьох інших продуктів харчування». При цьому не слід забувати про трансгенні кукурудзу, горішок, квасолю, томати, картоплю, яблука, банани.

За 2009 рік в України суттєво змінилася законодавча база, що створила підгрунтя та мотивацію у питанні впровадження сучасної випробувальної бази з визначення у продуктах харчування генетично модифікованих організмів (ГМО).

У жовтні 2009 року ДП «Донецькстандартметрологія» придбало комплект сучасного обладнання для визначення у продуктах ГМО методом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі вартістю майже 1 000 000 гривень. У листопаді 2009 року лабораторія атестована у державній метрологічній системі, а у грудні отримала атестат акредитації з боку Національної агенції з акредитації України.

За період з листопада 2009 року до цього часу виконано майже 500 досліджень. 7% виявило наявність ГМО, з них 3% - більше порогового значення 0,9%. ГМО рослинного походження містились у ковбасі, соєвому борошні, лецитині. За певних умов конфіденційності ми не можемо назвати виробників. Всі вони повідомлені про результати досліджень та прийняли заходи щодо вдосконалення сировинної бази виробництва з метою усунення джерел ГМО.

Певну загрозу для здоров’я створюють «модні» продукти харчування (фастфуди, Хот-Доги і ін.), у розповсюдженні яких зацікавлені транснаціональні корпорації, як правило іноземного походження.

Отже, виклики сучасного стану продовольчої ситуації на ринку України потребують консолідації сил держави на рівні законодавчої та виконавчої влади, науково-технічної громадськості, засобів масової інформації, навчальних закладів, кожної людини. Ставка у грі – здоров’я нації.