ПРОБЛЕМИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ

Марина А.С., аспірант

Постановка проблеми у загальному вигляді. Ключовою проблемою для інвестиційної привабливості країни є здатність правил валютного регулювання бути якомога гнучкими відносно іноземних інвесторів. Більш того, ці правила повинні дозволяти місцевим фізичним та юридичним особам ефективно працювати на міжнародних ринках та співпрацювати з провідними міжнародними банками та фінансовими установами, які можуть запропонувати багато фінансових продуктів для проведення міжнародних операцій місцевими компаніями. Будь-які перешкоди зростаючій українській міжнародній торгівлі можуть мати значний вплив як на економічний розвиток усієї країни, так і на добробут певних компаній та осіб. Сувора система валютного контролю є найбільш очевидним прикладом таких перешкод міжнародній торгівлі, які можуть зупинити та загальмувати розвиток багатьох сфер міжнародної торгівлі, які б в іншому випадку були доступними для компаній України. Знищення цих перешкод має бути одним із перших завдань реформ українських правил валютного регулювання, що дозволить подолати їх.

Метою дослідження є визначення найбільш проблемних питань, з якими стикаються компанії під час здійснення транскордонних платежів в іноземній валюті, розгляд головних обмежень, що накладаються існуючими правилами контролю проведення валютних операцій, а також розробка конкретних рекомендацій для розв’язання наявних проблем.

Викладення основного матеріалу. Головним законодавчим актом України щодо валютного регулювання є Декрет Кабінету Міністрів України №15-93’’Про систему валютного регулювання і валютного контролю’’ від 19 лютого 1993 року[3]. У процесі впровадження Декрету НБУ прийняв велику кількість розпоряджень, інструкцій та інших нормативних актів. Безумовно, економічні умови для ведення бізнесу в Ураїні різко змінилися з часу прийняття Декрету у 1993 році, але правила проведення операцій з іноземною валютою залишилися біль-менш тими ж самими. Така ситуація вже не влаштовує ні українських резидентів, ані нерезидентів, що працюють в Україні.

Декрет встановлює загальне правило,що будь-яке використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави має легально здійснюватися виключно згідно з індивідуальною ліцензією НБУ.

Крім того, надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від нерезидентів (окрім випадків, коли резидент є українським комерційним банком та кредит надає іноземний банк на термін не більше одного року) підлягає реєстрації у НБУ.

Торгівельні операції з іноземною валютою на території України можуть виконуватися тільки через українські комерційні банки та інші кредитно-фінансові установи, які мають відповідну ліцензію НБУ, та виключно на міжбанківському валютному ринку України.

Декретом встановлюється виключний список операцій, які вимагають чи не вимагають індивідуальної ліцензії НБУ для їх виконання. Однак такий простий список операцій не передбачає кожну можливу ситуацію, і дуже часто операції, які точно не визначені у Декреті, неможливо впровадити в Україні з такої достатньо простої причини, що ні НБУ, ні комерційні банки не можуть бути достатньо впевненими щодо можливості виконання операції з іноземною валютою, якщо ця операція точно не визначена у Декреті. Незважаючи на зусилля НБУ роз’яснити багато невизначеностей, які з’являються внаслідок застарілого Декрету, значна кількість міжнародних операцій не може бут виконана без отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

З процедурної точки зору процес отримання ліцензії НБУ є дуже складним та включає збір чисельних документів, включаючи деякі малозрозумілі документи, такі як підтвердження грошових джерел, яке вимагається для будь-якого інвестування за межами України, навіть якщо йдеться про дуже незначні суми. Більш того, правила НБУ часто регламентують порядок отримання індивідуальної ліцензії тільки у дуже простих випадках, не дозволяючи ніяких процедурних відхилень. Внаслідок цього часто необхідно домовлятися з НБУ окремо з приводу будь-якої ’’незвичайної’’ ситуації.

Завдяки такій суворості положень Декрету та впровадження правил НБУ, більшість простих трансакцій, підлягаючих ліцензуванню згідно з Декретом, не можуть біти проведені, тому що немає прозорої процедури отриманя ліцензії НБУ. На практиці НБУ може дати індивідуальну ліцензію на такі операції, але робиться це на основі ’’індивідуальної домовленості’’ з подавцем клопотання; слід однак відзначити, що таку ’’індивідуальну домовленість’’ дуже важко отримати, і, крім того, вона сприяє появі упередженого підходу та корупції з боку офіційних осіб, які відповідають за видачу зазначених ліцензій.

Для іноземних інвесторів, які здійснили свої інвестиції тривалий час тому назад чи придбали свої інвестиції в Україні від іншого іноземного інвестора, правила щодо іноземної валюти вимагають представлення доказів, що ці інвестиції початково були здійснені саме в Україні. А у випадку складних трансакцій правила щодо іноземної валюти взагалі не встановлюють ніяких правил, що на практиці може призвести до фактичної заборони таких трансакцій. Загалом, більш ефективним являється змінити підхід в правилах щодо іноземної валюти та інших інструкціях НБУ, що не буде мати обмежувальний характер.

З прийняттям Постанови НБУ№280 ’’Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну’’ від 10 серпня 2005 року[4], яким було затверджено Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, з’явилася значна кількість невизначенностей та суперечливих положень у порядку здійснення іноземного інвестування в Україну. Зокрема, Положення про іноземне інвестування встановлює, що усі розрахунки по акціях в українських компаніях повинні виконуватися через уповноважені українські банки. Незважаючи на це чітке визначення, у кількох своїх пояснювальних листах НБУ роз’яснив, що він не намагався обмежити офшоні розрахунки по акціях в українських компаніях, і що такі розрахунки потрібно дозволити. Однак, пізніше НБУ також випустив інші пояснювальні листи , у яких підтверджував, що офшорні розрахунки не дозволені згідно з Положенням про іноземне інвестування. Внаслідок цього ситуація залишається невизначеною.

Для того, щоб знайти вихід з критичної ситуації, що склалася навколо правил валютного регулювання в Україні, було зроблено кілька спроб повністю переробити їх. Результатом цих спроб стало прийняття закону ”Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні”, який було прийнято у першому читанні Верховною Радою України 11 квітня 2007 року. Це безперечно має позитивний вплив на валютне регулювання в Україні, але найбільша увага цього законопроекту приділена розподілу владних повноважень між різними державними установами, тоді як розробка деталізованих правил валютного регулювання передана на розсуд НБУ. Беручи до уваги суперечливі пояснювальні листи, які у минулому надавав НБУ, такий підхід має своїм результатом відсутність практичних змін.

Можно запропонувати такі варіанти вирішення окреслених проблем:

1) Повний перегляд правил валютного контролю, скасування будь-яких валютних обмежень та перетворення гривні у тверду світову валюту (спрямування політики валютного курсороутворення на забезпечення прогнозованої динаміки обмінного курсу залежно від стану платіжного балансу та недопущення його значних коливань, використання валютних резервів для забезпечення гнучкості монетарної політики та підвищення її ефективності в забезпеченні стабільності національної грошової одиниці). Цей варіант, на перший погляд, виглядає не надто реалістичним у найближчий час, але його варто розглядати як стратегічну мету розвитку валютного регулювання в Україні. Такий підхід цілком відповідає практиці й досвіду країн ЄС, за умов якого контролю підлягають не розрахунки в іноземній валюті, а самі зовнішньоекономічні операції. Це також передбачає зміцнення української валюти до рівня світових валют.

2) Поступове внесення змін до валютного регулювання України шляхом прийняття закону про валютний контроль, яким передбачити вирішення окреслених у статті проблем. Крім того, прийняття такого законодавчого акту потребуватиме внесення змін до чинних підзаконних актів, а саме до правил і процедур, що встановлює НБУ. Це є реалістичним варіантом вирішення проблем валютного контролю з огляду на те, що вже існує відповідний законопроект.

Висновки. Означені проблеми не складають вичерпний перелік проблем, спричинений жорстким та досить обмежувальним валютним контролем України. Вони є достатньо показовими для напрацювання шляхів розвитку валютного законодавства країни. Для їх вирішення можна застосувати поступове внесення змін до валютного регулювання України або повністю переглянути правила валютного контролю, скасувати будь-які валютні обмеження та перетворити гривню у тверду світову валюту.

При визначенні перспектив розвитку системи валютного регулювання України обов`язково мають враховуватися особливості валютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є відкритою, а отже, залежною певною мірою від дій основних зовнішньоекономічних партнерів.

Ефективність як короткострокової, так і довгострокової валютної політики, багато в чому залежить від іміджу країни в світі. Його покращання потребує, крім стабільного економічного зростання, підвищення ролі України у міжнародних фінансових організаціях та посилення її позицій на світовій політичній арені.

Література

1.     Борисенко Б. М., Динаміка платіжного балансу через призму валютного регулювання. Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення: Зб. наук. праць за мат.Міжнар.наук.-практ.конференції(1—2 грудня 2000 р.).—Ірпінь:Акад.ДПС України, 2000., 349 с.

2.     Співак І. В. Роль валютного курсу у процесі інтеграції України до світового товариства//Вісник Київ. нац. екон. ун-ту ім. Т. Шевченка.— 2000. — Вип. 43. — С. 26—27.

3.     Декрет Кабінету Міністрів України №15-93’’Про систему валютного регулювання і валютного контролю’’ від 19 лютого 1993 року.

4.     Постанова НБУ№280 ’’Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну’’ від 10 серпня 2005 року.

5.     Закон України ’’Про інвестиційну діяльність’’.