КОНЦЕПЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КРИЗИ

Амеліна Ірина Володимирівна

ДонДТУ, Алчевськ

к.е.н, доцент

Постановка проблеми в загальному вигляді. Реформування економіки України у напряму структурно-інноваційних перетворень характеризується змінами в організаційно-економічних, правових формах суб’єктів господарювання, мотивах, ціннісних орієнтаціях їхньої діяльності. Новий етап розвитку економіки  спрямований на формування превентивних заходів управління за умов світової фінансово-економічної кризи.

Серед причин розвитку проблемної ситуації, пов’язаної з різким падінням результативності управління на рівні підприємства, превалюють ті, що значною мірою обумовлені низьким рівнем якості вітчизняних систем управління, а саме: невідповідністю функціонально-структурної організації підприємства встановленим цільовим орієнтирам, відсутністю ув’язування стратегічних та оперативних планів, недосконалою організацією управлінської роботи, низьким рівнем якості роботи керівного складу підприємств.

Загальна мета дослідження. З урахуванням сучасних тенденцій в економіці особливого значення набувають питання підвищення якості систем управління на рівні підприємств, оскільки сучасний  етап реформування суспільно-економічних відносин спрямований саме на створення умов виходу з кризи, зміцнення конкурентоспроможності вітчизняних машинобудівних підприємств. Це підтверджується результатами фундаментальних системних досліджень з питань управління економічним розвитком підприємств, які висвітлюються у працях вітчизняних вчених: Гейця В., Герасимчука В., Голікова В., Дайновського Ю., Кардаша В. та інших. Існують численні розробки іноземних вчених щодо забезпечення якості системи управління підприємством шляхом удосконалення системи управління персоналом – праці Акбердіна Р., Бляхмана Л., Гєнкіна Б., Гібсона Дж., Іванцевича Дж., Кібанова А., Корогодіна І., Королькова В.,  Мільнера Б., Попова Г.

Викладення основних результатів. Розвиток як філософська категорія – це процес, що розкриває і реалізує внутрішні тенденції та сутність явищ, що обумовлюють виникнення нового. Тому реалізація кожного із сценаріїв розвитку – еволюційного чи біфуркаційного – може набувати форм «прогресу, регресу, революцій, стагнацій, криз, рівноваги» [1].

Природно, що кожний окремий процес розвитку повинен мати початок і кінець, причому вже на початку може міститися тенденція завершеності розвитку. Перехід від нижчого до вищого виникає тому, що в нижчому, можливо, навіть в прихованому вигляді може міститись тенденція, яка веде до вищого, а вище стає розвитком нижчого. Це успішно ілюструють три моделі життєвих циклів і розвитку організації: модель Л.Грейнера, модель І.Адизеса і модель Є.Ємельянова і С.Поварніциної [2].

Під розвитком машинобудівного підприємства доцільно та виправдано розуміти процеси й результати систематичних перетворень і трансформацій у всіх його підсистемах відповідно до встановлених стратегічним вибором напрямків з метою забезпечення сталої позитивної динаміки рівня якості організаційного утворення.

Ю.П. Шаров справедливо зазначає, що розвиток повинен бути керованим і здійснюватися через інтеграцію процесів самоорганізації й цілеспрямованого управління, а його концептуально-прикладний базис складати парадигму сучасного управління й такі концепції, як синергетика, інституціоналізм, концепція збалансованого розвитку, управлінський постмодернізм, концепції керованих трансформацій управлінських процесів.

Зазначені концепції й погляди на управління інтегруються стратегічним мисленням, на підставі чого створюються й системно-логічні підстави розробки концептуально-методологічних засобів керованого розвитку. Прикладні функції стратегічного мислення реалізуються в процесах стратегічної діяльності, втілюючи практичну філософію управління й стратегічний вибір машинобудівного підприємства, тобто магістральну лінію його розвитку [3].

Синергетика акцентує увагу на врахуванні резервів системної самоорганізації, використанні резонансних мультиплікаційних та інших сприяючих ефектів за умови малих впливів. Інституціоналізм спрямовує розвиток та шляхи системної трансформації на основі власної ідентичності з метою створення рівноважних систем.

Концепція збалансованого розвитку визначає перехід до інтенсивного шляху розвитку на підставі раціонального використання ендогенних стратегічних ресурсів. Управлінський постмодернізм орієнтує на критичне ставлення до класичних схем, на ситуаційність, визнання «м'яких», суб'єктивних факторів в управлінні.

Концепція реінжинірингу орієнтує на системне переосмислення й радикальне перепроектування управління й бізнес-процесів для зниження затрат, досягнення істотних позитивів у якості менеджменту [4].

 Варто зазначити, що система управління удосконаленням та розвитком підприємства повинна мати одночасно універсальний, інтегрований характер. Універсальність може проявлятись у поєднанні концептуальних положень всеохоплюючого управління якістю, збалансованого керованого розвитку та управління організаційними компетенціями, що сприятиме досягненню синергетичного ефекту, а також дасть змогу вважати систему менеджменту якісною.

Складність використання сучасних моделей розвитку обумовлена в більшості випадків неможливістю передбачити сценарні особливості процесу організаційних змін. Чим вища складність самої перетворювальної системи тим більша ймовірність того, що змінність буде відбуватись за складним сценарієм. Розвиток ринку, прискорення науково-технічного прогресу, динамічність навколишнього середовища, загострення конкурентної боротьби обумовлюють потребу застосування нової філософії постійного удосконалення діяльності підприємства – від управління якістю діяльності підприємства до управління якістю менеджменту підприємства.

Кожне підприємство, ґрунтуючись на основних концептуальних засадах, повинно розробляти власний стандарт якості управління, який має бути ключем до успіху. На сьогоднішній день існує нагальна потреба створення єдиної системи критеріїв успішного організаційного розвитку.

Висновки. Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновки про те, що орієнтація менеджменту тільки на традиційні економічні та соціальні показники є небезпечним для сучасного машинобудівного підприємства. Традиційна група показників не відображає реального стану певного організаційного утворення, тобто не враховує соціальний, економічний та екологічний компоненти, в т.ч. їх деградацію. Натомість вже декілька років провідні міжнародні організації наполягають на необхідності використовувати систему інтегрованих соціально-економічних та екологічних розрахунків [5]. Тому для оцінювання повноти розвитку підприємства пропонується використання комплексного показника − індексу керованого організаційного розвитку. Він може бути визначеним як швидкість комплексного зростання потенціалу підприємства після пропорційного вирішення соціальних програм та компенсації екологічних втрат. Таким чином, досягається реалізація принципу екогармонійності, який полягає у здійсненні економічних дій з використання обмежених ресурсів за гармонійної реконструкції структур цілісних систем у період їх адаптації до зміни динамічного нестабільного стану навколишнього середовища, що має орієнтацію не лише на споживачів, а й на гармонійне поєднання соціальних, природних, економічних пріоритетів розвитку і зорієнтоване на збереження стабільності та цілісно природного, соціального та економічного середовища [5] і може створювати синергійний ефект взаємодії складових елементів підприємства та взаємостосунків підприємств із зовнішнім середовищем [6].

Список літератури.

                        1. Дубровский С. Прогнозирование катастроф на примере циклов Кондратьева  // Общественные науки и современность. – 1993. – № 5.

                        2.   Дятлов Н. Три модели жизненных циклов и развития организации // Антикризисный менеджмент. – 2008. - №11. – с. 11-15.

                        3. Шаров Ю.П. Стратегічне планування в муніципальному менеджменті: концептуальні аспекти : монографія – К. : УДАУ, 2001.

                        4.  Пастухова, В. Стратегічне управління підприємством: фінансування, політика, ефек-тивність: монографія – К. : КНТЕУ, 2002.

                        5. Прыкин, Б. Стратегия экономики. Природный экогармонизм: учеб. пособие для вузов – М. : ЮНИТИ-Дона, 2000.

                        6. Тарнавська, Н. Стратегічні аспекти систем менеджменту вітчизняних підприємств // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2002. – № 7.