ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВЕНДІНГУ В США - Мои статьи - Каталог статей

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВЕНДІНГУ В США Чорна Л.В., Чорна Є.С. Як стверджує американська статистика, кожних 15 хвилин більше 3,5 млн. монет опускається в торговельні автомати, розташовані на території США. Автомати працюють без вихідних, 365 днів на рік й нерідко - 24 години на добу. Щорічно автомати здійснюють 5 млрд. продажів напоїв і близько 8 млрд. продажів цукерок, жувальних гумок і кондитерських виробів. Вся американська індустрія продає товарів на 33 млрд. доларів щорічно. І при таких величезних масштабах вона як і раніше не вичерпала можливості росту. Для порівняння, в 1991 році аналогічна цифра становила тільки 26 млрд. (тобто кожний середньостатистичний житель США витратив за рік на покупки в автоматах 90 доларів). Левова частина "автоматичних" продажів (у грошах) приходиться на напої. Продавані в скляних пляшках або алюмінієвих банках холодні напої забезпечили 55,2% всіх продажів. Ще 7,9% додали в скарбничку продавці гарячих напоїв (кавові автомати), бо їх можна зустріти на кожному кроці, включаючи офіси фірм і цехи промислових підприємств. Часто з ними сусідять автомати з холодними закусками, бутербродами, різноманітними шоколадними батончиками й чіпсами. Дві останні категорії в англійській мові позначені словом "снек", тому автомати, що їх продають, одержали назву "снек-машини". Цей тип машин також вносить помітну лепту в доходи індустрії вендингу. Що ховається в загадковій, але досить помітній категорії "інші"? Це гарячі блюда, сигарети, молоко, морозиво, жувальна гумка й т.п. Цікаво, що частка механічних автоматів (продають товар за дрібну монету в 25 центів), сьогодні становить усього один відсоток у загальному грошовому обсязі продаж, що складає 330 млн. доларів (рис. 1). Рисунок 1 Частка продажів товарів через автомати Статистика показує, що більшість американських операторів вендингу - малі й середні підприємці. Цей вид бізнесу дуже привабливий для починаючих підприємців тим, що в переважній більшості компаній кадровий склад представлений самим власником або мінімумом найманого персоналу. Із загальної маси тільки 9% компаній мали більше 20 співробітників, у той час як 52% компаній - п'ять і менш найманих робітників. Частка тих, хто вів бізнес, опираючись на власні сили, - 16%. Дійсно, важко уявити собі інший бізнес, у якому було б так легко стартувати. Часто це можливо з невеликими грішми, навіть не маючи великого досвіду. Банки досить охоче дають позички на придбання торговельних автоматів. У вендінговій індустрії 90% підприємців, що почали свій бізнес 10 років тому, і сьогодні успішно працюють. У сучасній Америці споживач зустрічає автомати, куди б він не повернувся. Автомати давно вже стали звичним засобом продажу, покупці оцінили їхню зручність і різноманітний асортимент товарів. Але навіть такий висококонкурентний ринок продовжує зростати з кожним роком. Звичайно, індустрія вендинга - це не тільки оператори торговельних автоматів, але і їхні виробники, постачальники товарів (іноді спеціально вироблених для торговельних автоматів), різні сервісні фірми, що роблять послуги від ремонту до пошуків вигідних місць для установки автоматів. Тільки встановлений в "правильному" місці "механічний торговець" виправдає витрачені на нього гроші. Торговельний автомат має багато переваг, але він не замінить підприємцю голови. Автомат не може сам собі знайти місце, це повинен зробити підприємець. І від того, як йому вдасться вирішити це завдання, залежить, чи стане бізнес процвітаючим. Життя американським підприємцям полегшують спеціальні компанії, що спеціалізуються на пошуках нових місць для установки автоматів. Вигідне місце вже саме по собі стало предметом продажу й сервісу. А розвиток вендінгу розпочався в Америці в 1832 році, коли почали встановлювати автомати із продажу газованої води. Винайшов такий автомат підприємець із Америки Метьюс. Він й став першим продавцем із продажу води. Торговельні автомати на той момент були дивиною, так що, навіть не дивлячись на прохолодне відношення американців до "газування" у той час, вона купувалася. Саме в той час почався реальне зростання продажів торговельних автоматів, і навіть газована вода була визнана дуже корисним для здоров'я продуктом. Через 21 рік у Лондоні під час Всесвітньої промислової виставки, були продемонстровані торговельні автомати для продажу різних напоїв. 28 грудня 1869 року Вільям Фінлі Семпл із Маунт-Вернона, штат Огайо, одержав патент № 98.304 на "сполучення гумової маси з іншими субстанціями в будь-якій пропорції для досягнення приємного смаку при жуванні". Семпл ніколи не зробив ні однієї жуйки на продаж і тому в історію не ввійшов. Незасвоєний продукт - не продукт, так що саме Томас Адамс, а не всіма забутий Семпл, уважається винахідником самої гумки. У цьому великому американському винаході злилися воєдино древня й нова історія цивілізацій обох Америк. Тому що про те, що древні майя з незапам'ятних часів жували чікле - згустки молочного соку тропічного дерева саподилла, нью-йоркському фотографу й винахіднику Томасу Адамсу з Нью-Йорка розповів ніхто інший, як генерал Антоніо Лопес Де- Санта Анна, мексиканський президент у вигнанні, що влаштувалося в Нью-Джерсі. Їдучи з Мексики, він прихопив із собою тонну природного каучуку (чікле) у надії вигідно його продати. Маючи незвичайний хист переконання, екс-президент умовив Адамса купити цю тонну мексиканського національного надбання, щоб спробувати вулканізувати каучук для виготовлення гуми. Однак вулканізація не вдалася. І отут, з в аптеку на розі Чамбер-стріт і Бродвею, Адамс-старший побачив, як маленька дівчинка купила на пенні парафінову жуйку Whіte Mountaіn (у той момент уже існував прабатько сучасної жувальної гумки, зроблений на базі парафіну). У той же день родина Адамсів засіла за справу. Вони зварили на кухні каструльку гуми, нарізали брусочками й загорнули в різнобарвні папірці. Замовили наклейки на коробку "Адамс. Нью-Йорк. № 1" і Томас-молодший взяв 20 коробів у торговельну поїздку. Від Нью-Йорка до Міссісіпі жоден бакалійник не погодився купити "це", і тоді Томас просто роздав продавцям невідомий товар з єдиною умовою - виставити його на прилавки. Після повернення до Нью-Йорка Томас побачив на столі замовлення на 300 коробів. Почавши нову справу, Томас заявив найняв тридцять робітниць, які загортали "Адамсі № 1" і "Адамс № 2" на фабриці в Нью-Джерсі. А Адамс-батько запатентував в 1871 році машину для промислового виготовлення жувальної гумки. Тепер він міг робити гумку в дуже великих кількостях. Щоб догодити ще більшій кількості клієнтів, Адамсі став додавати в жуйку лакричний ароматизатор. Його знову чекав успіх. Це була перша ароматизована жувальна гумка в Сполучених Штатах. І називалася вона Black Jack. Ароматизатор Black Jack випускався до 70-х років XX століття, але потім був знятий з виробництва через низькі продажі. Адамс усталив свій успіх, створивши жувальну гумку Tuttі-Fruttі. Незабаром на нью-йоркській залізничній станції Ел з'явився перший автомат із продажу гумки Tuttі-Fruttі, що також протрималася до середини 70-х років. Його продукція першою стала продаватися за допомогою торговельних автоматів. Машини були встановлені в Нью-Йорку в 1888 році на перонах залізничних станцій. Прикладу Адамса послідував й "король жувальної гумки" талановитий комерсант Ріглі, засновник нині всім відомої "жувальної" імперії. Форму Bubble Gum (жуйки, призначеної не стільки для жування, скільки для надування) придумав в 1906 році Френк Флір. Однак, його перший витвір - Blіbber-Blubber - виявилося настільки липким, що навіть не було випущено на ринок. Лише в 1928 році Уолтер Димер з компанії Фліра створив удалий склад для надувної жуйки. Звичайно жуйки винаходили хіміки, лікарі й фармацевти, але Димер був просто бухгалтер. Саме він офарбив свій витвір яскраво-рожевою фарбою. Цей колір став для Bubble Gum традиційним. Створення Bubble Gum найкращим образом позначилося на переможному ході торговельних автоматів. Вироблені в десятках варіантів кольору, смаку й розміру, кульки Bubble Gum й сьогодні залишаються одним з найбільш продаваних товарів у механічних вендорах. Звичайно, не тільки однією жувальною гумкою живе людина, тому не дивно, що згодом стали з'являтися й інші механічні продавці. Уже на початку XX століття в різних країнах через автомати почали продавати поштові марки, сигарети, шоколадки. В 1902 році у Філадельфії відкрився перший ресторан з характерною назвою "Автомат". Бурхливий технічний прогрес XX століття самим сприятливим образом позначився на розвитку вендинга. На початку 20-х років з'явилися перші комерційні торговельні автомати із продажу сигарет. В 30-і роки з'явилися автомати із продажу охолоджених напоїв у пляшках (прохолоджувалися вони льодом). Пізніше в такі торговельні автомати стали вбудовувати холодильні установки. Поява алюмінієвих банок дало новий поштовх розвитку автоматів із продажу холодних напоїв. Завдяки зацікавленості в подібних автоматах великих компаній (наприклад, "Кока-Кола") вендори прохолодних напоїв зайняли лідируюче положення у світі вендінгу. Поява автоматів-"буфетників", які не тільки продавали вже готовий товар, але й самі брали участь у його готуванні, було лише справою часу. В 1946 році з'явився перший автомат, що продає гарячу каву, в 1950 р. автомати почали продавати холодні сандвічі. Довгий час розвиток індустрії торговельних автоматів стримувалося їхньою нездатністю приймати паперові гроші, але технічний прогрес усунув і цю перешкоду. В 1960 році з'явилися перші купюроприймальники. В 80-і роки в автоматах почали використовуватися електронні компоненти, трохи пізніше з'явилася можливість розплачуватися карткою. В 90-і роки автомати вже настільки "порозумнішали", що змогли самостійно підключатися до Інтернету або користуватися мобільним зв'язком. Однією з останніх новинок у світі торговельних автоматів стала можливість розплачуватися за покупку за допомогою свого мобільного телефону. Таким чином, розвиток вендінгу, звичайно, йде не тільки шляхом удосконалення існуючих різновидів автоматів. Як і раніше затребувані нові ідеї. На ринку періодично з'являються нові різновиди автоматів, що охоплюють все більший спектр товарів і послуг. Часта поява нових товарів спричиняє створення нових автоматів. Так, спеціальні автомати із продажу карт попередньої оплати з'явилися слідом за самими картками. Література 1. Некрасов М.В. Стратегические аспекты управления инновационными проектами в области вендинг-деятельности / М.В. Некрасов. - // Экономические науки. - 2009. - № 8. - С. 164-169. 2. Илышева М.А., Зелинская Н. Тенденции развития рынков вендинговых автоматов // Материалы II Всероссийской научно-практической конференции "Современные тенденции развития теории и практики управления отечественными предприятиями". Ставрополь, 2008. - С. 43-48.
1 2 3 4 5 Категория: Мои статьи \| Добавил: Lam3rok (11.05.2010)
Просмотров: 874 \| Комментарии: 2 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0