Державний контроль іпотечної системи України в умовах глобалізації

Назаренко Е.Є.

Співпошукач кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту  ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка

 Філіпенко Т.В.

Професор кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту, кандидат економічних наук, доцент  

 Постановка проблеми в загальному вигляді. Об’єктом  вивчення даної статті є іпотечна система України. Іпотечна система - це складний економіко-правовий процес, який складається з різних видів іпотечного кредитування, взаємопов’язаних між собою, налічує декілька суб’єктів та має на меті формування ринку іпотечного кредитування.

Процес глобалізації – це комплексна інтеграція держави в світове суспільство,  яка духовне, соціальне,  економічне та політичне життя держави.

В дослідженні О. Польової приведені факти, що з 1996 р. загальна кількість банків зменшувалась, але з кожним роком, до 2001 р., вона поповнювалася новими банківськими установами, які були створені за участі іноземного капіталу [1]. Скорочення кількості банків з іноземним капіталом почалося у 2001 р. і ця тенденція продовжувалася протягом декількох років. Наприкінці 2004 р. налічувалося 24 комерційні банки зі змішаним капіталом ( 12,9% від загальної кількості), у тому числі 5 із 100- відсотковим іноземним капіталом.

За даними НБУ на 01.04.2010 р. іноземний капітал в банківській системі України налічує 37.1%.

Доля іпотечних кредитів, виданих іноземними банками, складає приблизно 80 відсотків від загально виданих.

Сьогоднішня фінансова криза показала, що українська банківська система є не достатньо керована та підвладна зовнішнім явищам, що відбуваються в  світовій банківській системі.

Мета статті. Метою статті є аналіз шляхів вдосконалення державного контролю  процесу глобалізації в контексті його впливу на іпотечну та банківську системи в цілому.

Виклад матеріалів основного дослідження. Процес становлення іпотечної системи характеризується утворенням стійких структурних елементів із нещільністю і неміцністю зв’язків між ними, відсутністю стійких обмінних процесів, чіткістю в окресленні механізму руху іпотечного капіталу [2]. У процесі становлення структура іпотечного ринку підвладна деформаціям: незначні зміни у властивостях елементів іпотечної системи можуть вплинути на функціонування системи в цілому. У зв’язку з цим під час становлення іпотечного ринку визначальну роль повинна відігравати держава, роль якої зростає до вектора, спрямованого на формування стійкої іпотечної системи [3]. Наявність суб’єктивного впливу  у створенні іпотечної системи перетворює процес становлення на процес формування [4,5,]. За відсутності контрольованості процесу становлення іпотечної системи відбувається  в результаті його самоорганізації. Однак процес становлення за несприятливих умов може розтягнутися  у часі, перетворитися на неконтрольований процес із великою ймовірністю набуття іпотечною системою небажаних рис. Тому державна підтримка процесів формування іпотечної системи є вкрай необхідною.

За думкою Н.П. Погорельцевої та В.Д. Базилевича роль держави  у формуванні іпотечного ринку має полягати у виконанні проектної, законодавчої, адміністративної, контрольної функцій [6]. Вони виділяють загальні та специфічні функції.

До загальних відноситься:

-  правовий напрям – створення нормативної та законодавчої бази;

- організаційний напрям – організує оцінку, страхування та реєстрацію нерухомого майна в процесі іпотечних відносин.

-  економічний напрям – створення іпотечної системи через призму грошово-кредитної політики держави;

Щодо пріоритетності цих направленостей серед науковців не має єдиної думки. А. Ларіонов вважає, що пріоритетною має бути економічна політика, яка повинна виражатися  в зростанні державних видатків  в напрямі підтримання житлового іпотечного кредитування [7].  Насабіян С.С. та Бітков В.Г. звертають увагу на тісний взаємозв’язок іпотечної політики з соціальною та грошово-кредитною [8].

Слід звернути увагу на висновки, шодо впливу іноземного капіталу на національний банківський сектор, викладені в роботі І.О. Лютого, В.І. Савича та О.М. Калівошка. Вони виділяють негативні та позитивні наслідки входження іноземного капіталу в банківський сектор [9].

Висновки.

На основі викладеного матеріалу надходимо до наступних висновків, що українське законодавство в сфері регулювання іноземних інвестицій та регулювання іпотечної системи, через призму впливу іноземного капіталу, потребує змін, направлених на збільшення ролі держави.

- Державна Іпотечна Установа, яка на даний момент є єдиною іпотечною установою другого рівня в Україні,  повинна співпрацювати тільки з вітчизняними банками. Відповідні зміни повинні бути внесені в статут ДІУ. Це надасть змогу збільшити довіру населення до вітчизняних банків, що призведе до збільшення об’ємів  іпотечних кредитів, виданих в національній валюті.

- Внести зміни щодо Закону України «Про подолання негативних наслідків фінансової кризи в банківській системі». Податок на прибуток з фактично отриманих доходів мають сплачувати тільки вітчизняні банки. Ці зміни збільшать надходження до Державного бюджету, які в подальшому можуть бути використані на збільшення статутного капіталу Державної іпотечної установи.

-   Умови рефінансування НБУ прийняті від 18.01.10 повинні бути змінені. Першочергову фінансову допомогу повинні отримувати вітчизняні банки, незалежно до якої фінансової категорії вони відносяться. Ці зміни збільшать довіру до українських банків з  боку населення.

- Продаж трьох націоналізованих банків повинен пройти між НБУ та вітчизняними інвесторами. Цей крок збільшить долю національного капіталу в українській банківській системі, що, насамперед, зменшить негативні ризики глобалізаційних  процесів.

-   Внести зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

а) Викласти п.3 ч.8.ст.67 гл.12 в наступній редакції:

«для перевірки фінансового стану банківської установи»

-             Внести зміни до Закону України « Про Національний банк України».

а) Викласти    ч.3 ст.55 розділу Х в наступній редакції:

Видалити наступну частину «Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.»

Зміни в вищевказаних законах нададуть змогу НБУ отримувати достовірну інформацію о фінансових показниках філій та представництв іноземних банків, що дасть змогу оперативно реагувати на негативні тенденції щодо платоспроможності фінансової установи.

Література:

1.О. Польова, Банківська системи України в умовах глобалізації світової економіки, - «Підприємство, господарство, право» 2006, №3, - с.166- 168.

          2.Зорина С.И. Формирование условий становления рыночного механизма 2хозяйствования: Автореф.дис.:08.01.01/Киев. Нац. ун-т имени Тараса Шевченко. – К.,1993. – 21 с.

          3.Манакова Т.А. Финансовый рынок России и его инфраструктура. – Кемерово: Кузбассвуиздат, 2001. – 160с.

          4.Романишин В.О. Ринок цінних паперів в перехідній економіці: Автореф. Дис.. 08.04.01./Київ. Нац. економічний ун-т. – К.,1997. – 20с.

          5. Уманців Ю.М. Формування страхового ринку в  перехідній економіці: Автореф.дис. 08.01.01./Київ. Нац..торговельно-екон. Ун-т. –К.,1997. – 22с.

          6. В.Д.Базилевич, Н.П.Погорельцева. Іпотечний ринок. К. – Знання.,2008. –  717с.

7. Ларионов А.Н. Теоретические основы формирования современного рынка жилья в России на основе ипотечного кредитования// Ипотека. Опыт регионов. – 1999. - №1. – С.45-48.

8. Насибиян С.С., Битков В.Г. О направлениях и формах государственной поддержки ипотечного кредитования// Ипотека: Финансирование будущего. – 2000. - №3. – С.13.

9. Лютий І.О., Савич В.І., Калівошко О.М. Іпотека: Сучасні концепції, тенденції, суперечності розвитку: Монографія. – К: Центр Учбової літератури,2009.  – 548с.