| Lam3rok | Дата: Воскресенье, 03.11.2013, 19:16 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ : СВІТОВИЙ ДОСВІД І ТЕНДЕНЦІЇ
Єфименко Р.О., студент ОКР «бакалавр»
Науковий керівник: Чорна Л.В., ст. викладач
Донецький державний університет управління
м. Донецьк, Україна
Постановка проблеми в загальному вигляді. Сільський туризм - це один із найважливіших напрямів розвитку села, оскільки є альтернативою його індустріалізації і засобом підвищення рівня життя сільського населення. В Україні цей вид туристичного бізнесу тільки почав розвиватись і ще не завоював популярності, однак у багатьох країнах сільський туризм успішно розвивається і займає одне з перших місць в туристичному бізнесі. Багато авторів займаються аналізом світового досвіду сільського зеленого туризму. М.Й. Рутинський та Ю.В. Зінько вважають, що для України можливо перейняти західний досвід, особливо Польщі. Т.В. Ніколаєнко, Д.В. Ніколаєнко також визнають, що Західна Європа, як найбільш освоєна в рекреаційному відношенні, може бути прикладом для всього світу в сфері туризму. С.П. Кузик і Д.Л. Олесневич у своїх публікаціях відмічають важливість вивчення та засвоєння досвіду провідних туристичних країн, таких як Австрія зі схожими умовами, історією, та традиціями, і Великобританія з її багатовіковою історією розвитку туризму.
Метою дослідження є визначення перспектив розвитку сільського туризму в Україні на підставі світового досвіду та напрямів його організації.
Викладення основних результатів. Туристична індустрія - одна з галузей, що найбільш динамічно розвивається. При вивченні
особливостей організації управління індустрією туризму за кордоном можна виділити три моделі державного управління.
Перша модель припускає відсутність центрального державного адміністрування, де питання вирішуються на місцях на основі принципів ринкової «самоорганізації». Уряди окремих країн ухвалюють таке рішення в тих випадках, коли країна займає міцне положення на міжнародному ринку туризму та є привабливою для зарубіжних туристів, або коли суб’єкти туристського ринку займають сильні позиції, тобто можуть вирішувати свої проблеми без державної участі, зокрема здатні на потужні самостійні рекламні акції в інтересах усього національного ринку. Ця модель управління індустрією туризму використовується в США.
Друга модель передбачає наявність сильного й авторитетного міністерства, контролюючого діяльність усієї галузі. Для її реалізації потрібні певні умови: великі фінансові вкладення в індустрію туризму, рекламну та маркетингову діяльність, інвестування в туристичну інфраструктуру. Організація управління туристською індустрією за цією моделлювикористовується в Туреччині, Єгипті, Тунісі та інших країнах, де туризм є одним з основних джерел валютних надходжень.
Третя модель переважає в європейських державах і полягає в тому, що питання розвитку туристської діяльності країни вирішуються на рівні багатогалузевого міністерства. Наприклад, у Західній Європі найчастіше - це міністерство з економічним ухилом. Ще одна істотна складова такої моделі державного регулювання - чіткий поділ органів державного туристського адміністрування на дві гілки. Одна гілка займається глобальними питаннями державного управління: нормативно-правовою базою для галузі, обробкою статистичної інформації, координацією діяльності регіонів, міжнародним співробітництвом на міждержавному рівні. Друга гілка
- маркетингова. Це, як правило, відомство, яке підпорядковується або входить до складу туристичного міністерства, але саме по собі органом управління не є. В його компетенцію включено все, що необхідно для створення образу країни за кордоном: участь у виставках, управління туристичними представництвами за кордоном. Причому саме ці інститути одержують основну частку фінансування. Крім цього, державна туристична адміністрація в розвинених європейських країнах працює у взаємодії з місцевою владою та приватним бізнесом для залучення до виконання державних завдань фінансових коштів із приватного сектора, знаходження взаємовигідних форм співпраці між органами управління різних рівнів. У ряді розвинених західноєвропейських країн, таких як Франція, Великобританія, Голландія, Ірландія, Німеччина, Іспанія заняття сільським туризмом заохочується на національному рівні та розглядається, як невід'ємна складова програми комплексного соціально-економічного розвитку села. У розвинених країнах туристичні поїздки в села і в сільську місцевість займають вже друге місце після відпочинку на морі. Світова практика підтверджує, що сільський туризм активно сприяє вирішенню основних соціально-економічних проблем села. На Заході цей вид діяльності давно і успішно розвивається і приносить стабільний вагомий дохід сільському населенню поряд з основною діяльністю.
За масштабами міжнародного туризму, державному устрою та способом організації туристської галузі для України найбільш прийнятна третя модель управління. В Україні, базуючись на польському досвіді, діє система екологічної сертифікації та добровільної категоризації «Зелена садиба», яка розроблена всеукраїнською Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Схема сертифікації побудована на принципах зменшення шкідливого впливу агротуристичного обєкту на екологію, підтримка
народних традицій і ремесел, підтримка місцевої економіки, розвиток екологічно-сприятливих видів розваг і відпочинку.
Висновки. Таким чином, сільський зелений туризм безсумнівно є дуже перспективним і важливим видом діяльності й, не зважаючи на певні проблеми, розвиток його у нашій державі з кожним роком набуває все більшої потужності.
|
| |
| |
