| Lam3rok | Дата: Воскресенье, 03.11.2013, 19:09 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| ВИРІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ : ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА КРАЇН ЄСБатченко Л.В., д.е.н., професорКоняхіна Т.В., к.е.н., доцентДонецький державний університет управлінняДонецьк, УкраїнаПостановка проблеми в загальному вигляді. У сучасному світі екологічні проблеми по своєму суспільному значенню вийшли на одне з перших місць. Бурхливий розвиток господарської діяльності людини привів до інтенсивного, часто руйнівного, впливу на навколишнє середовище. Екологічна криза являє собою реальну небезпеку, практично в кожному регіоні стрімко розвиваються кризові ситуації [1, c. 104].Порушення екологічного балансу в умовах нерегульованих ринкових еколого-економічних відносин призводить до екологічної кризи, дисбалансу в системі «навколишнє середовище-суспільство». Порушення екологічного балансу в умовах індустріального суспільства з екологічно неорієнтованим виробництвом в умовах нерегульованого ринку призводить до екологічної кризи, дисбалансу в системі «навколишнє середовище-суспільство».Загальна мета дослідження. При вирішенні проблеми глобальної кризи найважливішим важелем запобігання катастрофічних варіантів його розвитку стає зміна споживчих пріоритетів у системі суспільних цінностей на гуманітарні. При цьому необхідно створення системи державного регулювання екологічними процесами. Це дасть можливість забезпечити екологічну рівновагу розвитку економічної системи суспільства.Викладення основних результатів. Безсумнівним твердженням є те, що у сучасних умовах найважливішим питанням екологізації економіки, переходу до сталого еколого-економічного розвитку є розробка механізму реалізації еколого-орієнтованого розвитку, у цьому зв’язку пріоритетне значення має формування екологічного механізму стимулювання охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування.Розглянемо екологічну політику ЄС як приклад шляхів вирішення глобальних екологічних проблем. Найбільшу увагу в країнах-учасницях ЄС приділяється розвитку економічних механізмів охорони навколишнього середовища (інвестиції, надання грантів тощо). З метою реалізації політики в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування і правових приписів екологічного характеру у праві ЄС широко застосовуються дозвільні та повідомні процедури. Зобов’язання щодо повідомлення передбачені для створення і використання генно-інженерно-модифікованих організмів [3, c. 88].По праву ЄС існує кілька видів ліцензування: на викиди, на погіршення якості навколишнього середовища, на виробництво і інший оборот продукції – дозволу на постачання на ринок пестицидів, біоцидів, імпорт і експорт озоноруйнуючих речовин, особливо охоронюваних видів флори і фауни та ряд інших. Специфічні правові інструменти – заборони і зобов’язання діяти – у праві ЄС регулюються детально [2, c. 97]. Це допустимість обмеження імпорту через виробництв, що завдають шкоди навколишньому середовищу, з міжнародного торговельного права.Лідером серед країн ЄС в галузі охорони навколишнього середовища вважається Німеччина. Правове регулювання в галузі охорони навколишнього середовища й використанні природних ресурсів тут зосереджено на рівні федеральних земель і місцевихорганів влади. Сфера повноважень федеральних органів у галузі охорони навколишнього середовища та регулювання використання природних ресурсів обмежується розробкою і реалізацією федеральної екологічної політики; законотворчістю; нормативно-правовим регулюванням; координацією природоохоронної діяльності, екологічним моніторингом, міжнародним співробітництвом, включаючи роботу з Європейським союзом; регулюванням виробництва і використання всіх видів радіоактивних речовин та атомної енергії [2].У Великобританії встановилося порівняно м’яке правове регулювання охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів. Екологічне законодавство Великобританії складається з великого числа законів і підзаконних актів, присвячених регулюванню певних видів антропогенного впливу на природне середовище. Тут склалася система державних органів з охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів на чолі з Міністерством навколишнього середовища, які виконують, в основному , координуючу функцію [2].Ефективність екологічної політики Швейцарії, де за охрану навколишнього середовища спільно відповідають Конфедерація і кантони, обумовлюється розробленої законодавчою базою, її чітким виконанням із залученням сил правопорядку і значними фінансовими витратами. У Бельгії істотну роль у вирішенні проблеми охорони навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки грає жандармерія [3].У Норвегії раз на два роки уряд надає парламенту доповіді про стан навколишнього середовища в країні і про проведеної екологічної політики. Особлива роль у реалізації екополітики відводиться муніципальним органам влади. Законодавство з охорони навколишнього природного середовища спрямоване безпосередньона джерело скидів, а обсяги регулюються через дозвіл на скиди. У Норвегії сама промисловість несе відповідальність за дотримання нормативів з охорони навколишнього середовища. Система державного контролю базується на інспектуванні та системному аудиті. Активно діє Норвезька урядовий екологічний фонд, що підтримує екологічно чисті технології [2].На сучасному етапі в ЄС проводиться вдосконалення правового регулювання охорони навколишнього середовища. Зокрема, оновленню піддалися акти, закладають правову базу системи збору та обробки екологічної інформації, моніторингу навколишнього середовища, екологічної сертифікації, проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, механізму фінансування екологічних заходів. Робляться спроби кодифікації численних норм у сфері екологічної стандартизації і сертифікації.Висновки. Основними напрямами вдосконалення економічного механізму природокористування і охорони довкілля є модернізація існуючих регуляторів, здійснювана одночасно з розробкою і впровадженням у практику нових ринкових інструментів. Світовий досвід доводить, що система екологічного менеджменту залежить від ефективності економічного механізму природокористування, який базується на збалансованому поєднанні регуляторів примусово-обмежувального характеру з регуляторами стимулюючо-компенсаційного характеру, які, в свою чергу, забезпечують сприятливіші умови для природозбереження, а також для забезпечення екологічно безпечних технологій і методів господарювання.Список літератури1. Хобта В.М. Механізми забезпечення розвитку підприємств: еколого-економічний аспект: моногр. / В.М. Хобта, У.В. Лаврик. – Донецьк: П.П. Чернецька Н.А., 2009. – 272 с.2. Loomis J., Helfand G. Environmental Policy: Analysis for Decision Making. Springer, 2010, 365 p.3. Wiesmeth H. Environmental Economics: Theory and Policy in Equilibrium. Springer, 2012, 376 p.
|
| |
| |
