| Lam3rok | Дата: Воскресенье, 03.11.2013, 19:06 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЄС В КРИЗОВИЙ ПЕРІОДАрутюнян А., студентка ОКР «бакалавр»Науковий керівник: Ковальова М.Л., к.е.н., ст. викладачДонецький державний університет управлінням. Донецьк, УкраїнаПостанова проблеми у загальному вигляді. Міграційні процеси сучасності є невід’ємною складовою міжнародних економічних відносин. Зважаючи на все зростаючу динаміку міграційних процесів, а також ключове значення, якого на була трудова міграція для перспектив сталого розвитку розвинутих країн світу, зокрема і країн ЄС, ефективне керування міграцією стає визначальним фактором у можливості забезпечити сталий розвиток для цих країн в ХХІ ст.Загальна мета дослідження ефективне керування міграцією країн ЕС.Виклад основних результатів. Глобальна економічна криза, яка розпочалась в 2008 р. значною мірою вплинула на економічний розвиток та стан ринку праці в країнах ЄС. Після тривалого періоду відносно високого рівня економічного зростання та зайнятості економічна криза спричинила значене зростання безробіття в таких масштабах, якого не спостерігалось протягом декількох десятиліть. З 2008 р. до 2009 р. середній рівень безробіття зріс з 7 до 9,9% в середньому по ЄС [1].До того як економічна криза вдарила по європейській економіці в середині 2008 р. кількість іноземців в ЄС виросла на 9,5 млн. осіб, з 4,5 до 6,2% всього населення ЄС в 2001-2008 рр. Більшість іноземних громадян, які проживали в ЄС, походять з країн не членів ЄС (63% в 2008 р.), однак даний показник зменшився з 67% в 2001 р. Найбільший значний приріст іноземного населення як часткинаселення з 2001 по 2008 рр. спостерігався в Ірландії, Іспанії та на Кіпрі. Іноземне населення в Ірландії зросло з 3,9% до 12,6% в 2001-2008 рр., в Іспанії – з 2 до 11,6%, на Кіпрі з 8,8 до 15,9%. Головною причиною цього стало зростання в цих країнах іноземців з інших країн ЄС [1].Пов’язаним з проблемою зростання безробіття у країнах ЄС серед як місцевого населення, так і іммігрантів є питання повернення мігрантів. Дане питання є актуальним як для країн призначення, що застосовують схеми добровільного повернення мігрантів до своїх країн походження, так і для країн-експортерів робочої сили, для яких важливим є питання реінтеграції їхніх громадян за умов значного безробіття в цих країнах.Загалом, міграційна політика має тенденцію до більшого протекціонізму щодо національних ринків праці, а також орієнтації на безпеку, не беручи до уваги всього спектру можливих коротко- та довготермінових економічних та демографічних наслідків імміграції. Незважаючи на це, на рівні ЄС було прийнято декілька важливих стратегічних документів щодо міграції, ефективність яких значною мірою є обмеженою, оскільки стосується мігрантів з третіх країн і не стосується мігрантів з країн ЄС, які мають право вільного переміщення в рамках Союзу.Під час економічної кризи була прийнята Стокгольмська програма, яка замінила програми Тампере та Гаазьку програму. Вона відрізняється від попередніх програм своїми міграційними пріоритетами. Глобальний підхід до міграції, або ж зовнішній напрямок міграційної політики ЄС, який базується на партнерстві з третіми країнами, є простором політики ЄС, який за останні роки став одним з ключових пріоритетів зовнішньої політики, згідно Стокгольмської програми.Однак, Стокгольмська програма не робить посилань щодо подальшого розвитку спільної міграційної стратегії, хоча і спричинює появу ряду скоординованих заходів в цьому напрямку, одним з ключових серед яких можна вважати запровадження Блакитної карти ЄС, яка почала своє функціонування в середині 2011 р. Стокгольмська програма наголошує на рівності прав громадян ЄС та громадян третіх країн, звертає більшу увагу на необхідності інтеграції мігрантів.В квітні 2010 р. ЄС запроваджує «План дій щодо імплементації Стокгольмської програми на період з 2010 по 2014 рр.». Зокрема, в Повідомленні Європейської Комісії зазначається, що економічна криза не повинна перешкодити ЄС в його консолідації імміграційної політики та політики надання притулку. В цьому контексті Європейська комісія має намір сфокусуватись на розвитку законодавства спільноти у сфері сезонного працевлаштування, а також адміссії громадян третіх країн в рамках внутрішньої міграції в ТНК [2].Важливе місце трудовій міграції приділено в Стратегії Європа 2020, де відзначено важливість імміграції для скорочення втрати робочої сили. Дана стратегія була запропонована Європейською комісією на початку 2010 р. Вона включає в себе питання економічного зростання ЄС до 2020 р., зокрема і визначається новий порядок регулювання на ринку праці. Стратегія Європа 2020 стала наступником Лісабонської Стратегії (2000-2010 рр.), яка була спрямована на посилення конкурентоспроможності Європи через ряд ініціатив в ряді економічних, соціальних та екологічних політик. Стратегія визначає декілька стратегічних пріоритетів, зокрема, розвиток економіки знання та інноваційної економіки, сприяння сталому розвитку, який включає в себе суспільство з високими показниками зайнятості, соціального та територіального зв’язку.Єврокомісія надала пропозицію Раді ЄС щодо стратегії Європа 2020, згідно якої повинні бути запроваджені директиви щодо національних політик країн ЄС по досягненню цілей, визначених в стратегії. Зокрема, директива 7 наголошує на необхідності скорочення структурного безробіття, в тому числі через механізм інтеграції легальних мігрантів до ринку праці. Однією з ключових цілей ЄС є доведення рівня зайнятості серед осіб віком від 20 до 64 років до показника 75%.Країни призначення під час кризи запровадили ряд різних регуляторних заходів щодо імміграції. Серед ключових з них можна назвати обмеження допуску низькoкваліфікованих робітників, створення переваг на ринку праці для громадян приймаючої країни відносно мігрантів, зменшення міграційних квот, зміна візових вимог для іноземних робітників, наприклад, введення параметру мінімальної заробітної плати для іммігранта по приїзду. Більшість з цих заходів були переважно змінами в існуючих політиках, а не нових підходом до регулювання міграції.Економічна криза не спричинила відмови деяких країн ЄС від відкриття нових каналів трудової міграції як з інших країн ЄС, так і з поза меж Союзу [3].Наприклад, Швеція запровадила нову модель трудової імміграції, яка базується на попиті на робочу силу. Ключовою стала зміна в процесі задоволення заявок роботодавців на допуск нових робітників в країну. Шведські профспілки можуть перевіряти пропозиції роботи, однак не можуть накладати вето на заявки від іноземних робітників. Більше того, Рада ринку праці Швеції не повинна надавати докази того, що на ринку існує дефіцит робітників, що відкрило можливість для допуску на ринок праці низько-кваліфікованих робітників з-за кордону. Наслідком цього стало зростання обсягів трудової міграції в Швеції з 9 500 осіб в 2008 р. До 13 500 осіб в 2009 р. При цьому, такезростання притоку іноземних робітників відбувалось на фоні зростання безробіття з 10 до 15% за аналогічний період часу.Висновки. Економічна криза негативно вплинула на розвиток ринку праці ЄС. В більшості країн ЄС, за окремими виключеннями, в наслідок кризи застосовано ряд обмежуючих заходів для в’їзду іноземних громадян, з метою уникнення перенасичення ринку праці, зменшення обсягів безробіття, яке в першу чергу зачепило робітників-мігрантів. Однак, довгострокова політика ЄС на наднаціональному рівні, а також інтереси економік держав-членів ЄС передбачають активне залучення іноземної робочої сили для забезпечення соціальної стабільності та підтримання сталих темпів економічного зростання в Союзі.Список літератури1. Basic figures on the EU – Spring 2012/Eurostat// [Electronic source] – Modeofaccess: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache.2. Краєвська О.А. Мiграцiйна полiтика ЄС: полiтико-правовий аспект / О.А. Краєвська // Гранi. - 2011. – № 5. – С. 143-148.3. Малиновська О.А. Міграції в умовах глобальної фінансово-економічної кризи / О.А. Малиновська // Україна: аспекти праці, 2010. – № 3. – С. 34-40.
|
| |
| |
