| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 22:25 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| ПРОБЛЕМИ ЛАЙФОВОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
Пугач К.Р.,
Ткаченко О.Г., к.е.н., професор
Донецький державний університет управління
Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку світової економіки та міжнародних відносин, процеси ринкової трансформації національної економіки, входження України до системи світових господарських зв’язків зумовлюють необхідність розвитку страхового ринку з ураху-ванням світового досвіду та національних особливостей.
Метою дослідження є аналіз ринку лайфового страхування в окре-мих країнах ЄС та обґрунтування шляхів використання їх досвіду у страхуванні життя в Україні.
Викладення основних результатів. В усіх країнах з ринковою еко-номікою страхування життя є найважливішим елементом соціальної си-стеми держави, що дозволяє успішно вирішувати багато суспільних проблем, а також задовольняти потреби юридичних та фізичних осіб в забезпеченні стійких гарантій захисту їх економічних інтересів, пов’язаних зі здійсненням різних видів господарської діяльності, збере-женням визначеного рівня добробуту і здоров’я. Україна поступово ві-дмовляється від непосильних соціальних гарантій та неефективної і економічно обтяжливої системи соціального забезпечення, яка дісталася їй у спадок від радянських часів. У зв’язку з існуючими недоліками в організаційній системі державного соціального забезпечення потенціал розвитку страхування життя зростає, оскільки метою страхування життя є доповнення системи соціального забезпечення.
Страхування життя є одним з центральних видів страхування та має велике соціально-політичне значення. Майже в усіх промислово розви-нутих країнах воно є випробуваним та популярним інструментом для індивідуального забезпечення в старості [1].
Наприклад, у Німеччині страхування життя традиційно є одним із найпопулярніших інструментів забезпечення люди пенсійного віку. Од-нак, є країни, в яких добровільне страхування життя відіграє ще більшу роль. Прикладом цього в Європі є Великобританія, а в Азії — Японія, що пов’язано з рівнем ефективності та спектром послуг державних систем соціального забезпечення.
У Німеччині державне пенсійне страхування, яке було запроваджено ще у 1889 р. і постійно вдосконалювалося, забезпечує дуже високий рівень соціального забезпечення громадян. На сьогодні розмір внесків пенсійного страхування складає приблизно 20% щомісячної заробітної плати, яка не перевищує 5000 євро. З цих внесків половину сплачує ро-ботодавець, іншу половину — найманий працівник. Тоді стандартна пе-нсія після 45 років здійснення внесків від середньої заробітної плати становитиме приблизно 70% доходу працюючого [2].
Ця система добре працювала протягом багатьох десятиліть, але в останні роки зазнає все більшого тиску. Це, як і в більшості інших країн, пов’язане із суттєвими факторами, один з яких — особливості демо-графічного розвитку. Все більше громадян пенсійного віку та все менше платників внесків. До того ж меншає чисельність найманих працівників, які сплачують внески протягом 45 років. Крім того, має місце стійке й тривале уповільнення економічного зростання, яке переривається фазами стагнації.
Тому за останні роки різні уряди вжили зусиль, спрямованих на ре-форми, аби не допустити надмірного зростання розміру платежів для найманих працівників і роботодавців та податкових виплат до системи пенсійного страхування. З цим пов’язані скорочення виплат, зокрема для майбутніх одержувачів пенсійних платежів.
Ці важливі зміни повинні бути компенсовані запровадженням доб-ровільного пенсійного забезпечення, підкріпленого капіталом, яке пра-цює за методом надання коштів для отримання виплат у майбутньому. Для цієї системи було обрано не один тип продукту, а різні продукти страхових компаній, банків, інвестиційних та пенсійних фондів, що за-довольняють певним критеріям та мають розглядатися як такі, що пот-ребують сприяння згідно з відповідними законами. До того ж ця система включає такі вимоги як:
платежі не можуть виплачуватися до 60 років життя або до того ча-су, коли починаються виплати державного пенсійного страхування;
необхідна гарантія, що пенсійні виплати сягатимуть щонайменше величини платежів;
клієнти після виходу на пенсію мають отримувати щомісячні пен-сійні виплати протягом усього життя;
клієнти повинні мати право змінити постачальника послуг або стра-ховий продукт [3].
Участь у цій моделі добровільна, і обов’язкового членства немає. Уся система дуже складна, оскільки підтримується прямими дотаціями або податковими пільгами. Така нова пенсія, яка у Німеччині була на-звана «пенсією Рістера» (за іменем колишнього відповідального міністра з соціальної політики), не була реалізована в тій мірі, в якій це очіку-валося. Але очевидним є те, що страхові продукти, які пропонують страхові компанії, є найпопулярнішими і що більшість клієнтів надає перевагу колективному страхуванню на підприємствах, на відміну від індивідуального укладення договорів.
Для країн, де відбуваються суспільні, політичні та економічні пере-творення, як показує досвід, існують типові проблеми, що виникають при запровадженні страхування життя.
Наскільки важливим є добровільне страхування життя та пенсійне страхування саме в країнах, в яких системи державного пенсійного за-безпечення не є достатніми, настільки складним є і їхнє запровадження. Тут виникає велика кількість проблем, так що страхування життя там може набувати значення лише поступово.
Так, в країнах, у яких відбуваються соціально-політичні перетво-рення, доходи здебільшого є низькими, тому і безпосередні умови життя неминуче є більш пріоритетними. Для пенсійного забезпечення немає вільних ресурсів, хоча вони надзвичайно необхідні. До того ж, політич-не, суспільне та економічне середовище в перші роки реформ майже завжди характеризується масовою невпевненістю майже в усіх сферах. Така тривога стосується і майбутньої політичної ситуації, і реформ сис-теми соціального забезпечення, і можливості знищення приватних зао-щаджень через інфляційні процеси, а також безпосередньо власного економічного існування, наприклад, через можливість безробіття.
Крім того, існує негативний досвід у сфері фінансових послуг та страхування. Так, у Радянському Союзі багато громадян втратили більшу частину своїх заощаджень, які вони інвестували з ціллю страхування життя до колишнього радянського органу страхування Держстраху. Пі-сля розпаду Радянського Союзу такі зобов’язання або не виконувалися, або ж заощадження були знецінені через високий рівень інфляції. До того ж мали місце сенсаційні банкрутства фінансових фірм, які, наприклад, в Росії отримали прибутки завдяки програмам приватизації або збанкрутували під час фінансової кризи наприкінці 90-х років.
Рівень розвитку страхового ринку характеризується часткою стра-хування життя в загальному обсязі премій. Якщо в загальносвітовому масштабі майже 3/5 загального обсягу зібраних страхових премій при-падає на страхування життя, то в Україні цей показник значно нижчий і становить 1/30. При цьому ринок страхування життя зростає майже у шість разів швидшими темпами non-life-страхування, що в принципі ві-дповідає загальносвітовим тенденціям 4.
В структурі чистих страхових премій премії по страхуванню життя складають 450,8 млн. грн. (89,3 млн. дол. США). І це при тому, що зараз своє життя страхують тільки 0,85 % населення України. На душу насе-лення в Україні припадає лише 9,7 грн. (менше 2 дол. США) премій по цьому виду страхування, тоді як в Бельгії — 2989 дол. США, Франції — 2475 дол. США, Нідерландах — 1954 дол. США, Італії — 1450 дол. США, Німеччині — 1042 дол. США, Словенії — 292 дол. США, Чехії — 184 дол. США, Словаччині — 117 дол. США, Польщі — 102 дол. США.
Досягнутих в Україні параметрів явно недостатньо для того, щоб страхування життя стало одним з джерел довгострокових фінансових ресурсів для страхового ринку і економіки України в цілому. Розвиток класичного страхування життя в Україні гальмується низьким рівнем доходів і страхової культури значної частини населення.
Наведені показники свідчать про надзвичайну недорозвиненість цього сегмента, про його недооціненість. Проблем, з якими зіштовху-ються українські страхові компанії при розповсюдженні полісів страху-вання життя, багато. Це - невисокий рівень доходів населення, невідно-влена довіра до страхових компаній, нестача інформації, не найвдаліший імідж послуги тощо. Однією з основних проблем страховиків є невміння позиціонувати продукти на ринку. Найчастіше страховики погано усвідомлюють, як виглядає їх клієнт.
Щодо ступеня впровадження новітніх Інтернет-технологій на ринку страхових послуг, то на Україні він практично не існує. Якщо порівню-вати с Європою, то за допомогою Інтернету кожен третій житель Німе-ччини і майже кожен четвертий Великобританії, а в середньому по Єв-ропі послугами on-line страхування користується близько 40 % населен-ня 5.
Проведений аналіз показав, що серед позитивних тенденцій розвитку вітчизняного ринку страхування життя слід виділити:
зростання загального обсягу страхових премій;
зростання капіталізації та платоспроможності страхових компаній;
підвищення рівня прозорості страхових компаній;
збільшення обсягу і частки виплат;
зменшення обсягів перестрахування у сукупному обсязі зібраних премій і обсягів перестрахування нерезидентів;
зростання чисельності зайнятих у даному виді економічної діяльно-сті.
Проте розвиток страхування життя в Україні стримується багатьма об’єктивними і суб’єктивними чинниками. Основні причини цього — відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, обмеженості корпоративних фінансів, нестійкості податкової системи, відсутності економічних стимулів для розвитку страхування.
Серед негативних чинників, які стримують розвиток ринку страхо-вих послуг, можна виділити і такі як:
недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;
нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльно-сті страховиків у сфері обов’язкового медичного страхування;
недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;
недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку;
низький рівень страхової культури населення.
Західні експерти позитивно оцінюють перспективи вітчизняного страхового ринку, вважають, що український ринок страхування життя — один з найпривабливіших в Європі, оскільки має великий потенціал розвитку.
Висновки. Таким чином, вищевикладене свідчить про важливість і необхідність розвитку страхування життя в Україні, а також те, що тільки комплексні заходи з боку держави та самих страхових компаній до-поможуть постійно розвивати цей сегмент ринку фінансових послуг, передумовами якого є:
поступове зростання доходів населення з тенденцією до подолання низького рівня платоспроможності;
підвищення заінтересованості юридичних та фізичних осіб у захисті своїх майнових інтересів;
збільшення кількості прибуткових підприємств;
розвиток ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку) та формування національної системи іпотечного кредитування;
розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення.
Література:
1. Аналіз галузі страхування життя в Україні. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dfp.-gov.ua/fileadmin/downloads /life_ins.pps.
2. Віктор Суслов. Стан страхового ринку України: проблеми та питання // Слухання парламентського комітету з фінансів і банківської ді-яльності "Про стан та перспективи розвитку страхового ринку України". — [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// www.dfp.gov.ua/734.html.
3. Томас Хесс. Тенденции на рынках страхования жизни Центральной и Восточной Европы. — [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://forinsurer.com/public/08/01/22/3333.
4. Фолькер Хекне. Особливості страхування життя в європейських країнах /Х. Фолькер// Страхова справа. — № 2 (18). — 2005. — С. 25—28.
5. Український ринок страхування: розвиток чи стагнація? // Коментарі до інформації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про стан і розвиток страхового ринку України у 2006 році". — [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.dpf.gov.ua
|
| |
| |
