| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 18:20 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| СУЧАСНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЗІ ШКОЛАМИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ ФАХІВЦІВ
Л.В. Кулєшова, к.е.н., доцент
Донецький державний університет управління
Романенко Н.М.,
директор ЗОШ І-ІІІ ст. № 149, м. Донецьк
Постановка проблеми. Сучасна економіка України ставить високі вимоги до молоді, яка не завжди здатна витримати конкуренцію ринку праці та, як наслідок, залишається без роботи, потребуючи активного соціального захисту. Проблема ускладнюється глобальною еко-номічною кризою. На сьогодні потреби суспільства у працівниках пе-вних професій та спеціальностей і професійні наміри незайнятої молоді часто не збігаються. Це свідчить про те, що професійна підготовка молоді не відповідає вимогам ринку праці будь-яких рівнів, навіть у індустріальних регіонах, що підтверджується відносно високим рівнем безробіття серед молоді та низькою заробітною платою.
Мета дослідження – визначення ролі взаємодії вищих навчальних закладів зі школами в процесі формування конкурентоспроможного фахівця.
Викладення основних результатів. У демократичному суспільстві підготовка фахівців має здійснюватися на основі вільного професій-ного самовизначення громадян, доступності знань і можливості само-реалізації в тій галузі, де найповніше можна проявити свої особисті здібності.
Зміст освіти, а також методи і форми організації навчального процесу, основу яких становить принцип «вчись учитися», є прерога-тивою американської та європейської систем освіти. У цих суспільст-вах звичайним і розповсюдженим підходом до освіти є твердження про необхідність навчатися все життя. При цьому акцент у навчанні робиться не на теорію і навіть не на її практичне використання, а на вміння самостійно навчитися тому, що потрібно в даний момент.
Іншими словами, школа навчає людину не як щось робити, а як навчитися самій щось робити. Подібний підхід характеризується тим, що в міру наростання обсягу знань їх засвоєння стає неможливим і деструктивним. Наприклад, професійні знання, здобуті у ВНЗ (як і практика їх застосування), значною мірою застарівають уже до моме-нту закінчення даного ВНЗ. Із цієї точки зору єдиною дійсно корисною навичкою (за винятком базових заділів за професією) стає вміння самостійно навчатися. Третій щабель соціалізації, на який особистість переходить після виховання в родині й школі, – це робота. Тут уся навчальна підготовка набуває логічного завершення. На цьому щаблі затверджується універсальність законів суспільства, обов'язковість для всіх якихось загальних етичних стандартів.
На жаль, в Україні сьогодні звичайним вважається те, що інтен-сивно навчатися треба в молодості. Знання, професійна зрілість тощо часто є прерогативою віку, що ускладнює кар’єрне просування молоді. У рамках школи й навчання акцент робиться на практичну сторону теоретичних знань, тобто найбільш правильним й ефективним вважа-ється навчання, що концентрується на тому, «як» або «яким чином» зробити щось. По-іншому вибудовуються відносини й поведінкова робоча етика. Дуже часто правила й мораль значною мірю змінюються залежно від об’єкта застосування. Вони одні для «своїх» – членів свого колективу й можуть бути істотно іншими для «чужинців» – тих, хто не входить у даний колектив. В Україні проводились дослідження змін ділової культури, зокрема Інститутом соціології НАН України, Міжнародним інститутом менеджменту (МІМ-Київ), Львівським ін-ститутом менеджменту (ЛІМ) [1, 3]. Порівняльну характеристику ставлення молоді до навчання в Україні та країнах ЄС та США, уза-гальнену авторами на основі вказаних досліджень, надано в табл.
Таблиця
Вплив культурних особливостей на відношення молоді
до навчання
Фактор впли-ву Україна США, країни ЄС
1 2 3
Родина виховання більшою мірою в дусі «ми»;
думка родини важливіше особистої;
зобов'язання по відношенню до родини: гармонія інтересів, повага до загальної по-зиції, почуття сорому за проступки;
діти повинні слухатися батьків (слухня-ність); шанобливе ставлення до батьків (підпорядкування) виховання в дусі «я»;
повага до особистої думки;
зобов'язання по відношенню до себе: власні інтереси, самоактуа-лізація, провина;
у дітей виховують власний хара-ктер;
відносини з батьками на основі рівноправ’я
Навчання навчатися треба в молодості.
навчають, «як» робити щось;
орієнтація на середні позитивні показни-ки;
у навчанні центральна фігура – вчитель;
навчання - сприйняття мудрості вчителя (гуру);
мета – соціальна адаптація;
результати навчання не дуже важливі постійне навчання;
вчать, як учитися;
орієнтація на кращого;
у навчанні центральна фігура – учень;
навчання – об'єктивний процес пізнання;
мета – академічні успіхи;
погане навчання, відрахування – катастрофа
Робота подвійний стандарт – «ми» і «вони»;
«істина конкретна»;
«інші» – не наша турбота;
відносини вище мети;
відносини керівник – підлеглий засновані на принципах моралі;
ієрархія – природна, постійно існуюча не-рівність;
підлеглим говорять, що треба робити;
ідеальний бос – великодушний і доброзич-ливий автократ;
цінується скромність у самооцінці (undersell ourself);
акцент на якість життя;
виваженість у вчинках вітається етичний стандарт й
закони універсальні для всіх;
«інші» – ресурси;
мета вище особистих відносин;
відносини «керівник – праців-ник» базуються на раціональній основі;
ієрархія – тимчасова рольова не-рівність, потрібна для зручності управління;
з підлеглими прийнято консуль-туватися;
ідеальний бос – грамотний і зда-тний демократ;
напористість, самовпевненість вітаються;
цінується вміння себе подати (oversell yourself);
акцент на кар’єру;
рішучість у вчинках вітається
Аналізуючи дані табл., необхідно звернути увагу на те, що саме різниця в результатах впливу головних культурних факторів і несе в собі проблему реалізації принципів Болонської декларації в освітній сфері України на різних рівнях.
Змінити ситуацію ставлення молоді до навчання можна при реа-лізації профільного навчання. Тому для вищих навчальних закладів України питання взаємодії із середніми школами, ліцеями, коледжами, центрами зайнятості, а також з органами управління освітою є питанням першорядного значення. Для досягнення стратегічної мети – формування конкурентоспроможного випускника – доцільним є впровадження міжнародних стандартів у зміст і організацію навчаль-ного процесу. Необхідно створити широку базу для відбору у ВНЗ талановитих і мотивованих молодих людей. Для цього потрібна зва-жена довгострокова, організована на постійній основі взаємодія між ВНЗ та загальноосвітніми навчальними закладами. Необхідне ство-рення кадрових, організаційних і методичних умов для проведення якісної профорієнтаційної роботи з боку ВНЗ.
Висновки. Основними напрямами співробітництва загальноосвіт-ньої установи і ВНЗ може бути:
реалізація профільних програм у класах і групах, спрофільованих на ВНЗ, у межах індивідуальних навчальних планів на основі поглиб-леного вивчення профільних дисциплін і елективних курсів, що підт-римують як профіль, так і внутрішньопрофільну спеціалізацію;
передпрофільна підготовка школярів, що сприяє їх самовизна-ченню у виборі профілю навчання і способу здобуття подальшої осві-ти і, як наслідок, майбутньої професії;
організація позаурочної діяльності школярів: науково-дослідницька і проектна діяльність, експериментальна робота, прове-дення олімпіад і конкурсів, створення віртуального середовища спіл-кування на порталах, організація дозвілля школярів;
профорієнтаційна робота: дні відкритих дверей, дні кар’єри, про-ведення моніторингу професійних інтересів учнів, вивчення соціаль-ного замовлення населення на освітні послуги, що надаються, щодо реалізації профільного навчання;
проведення науково-практичних і практичноорієнтованих тема-тичних конференцій, семінарів і круглих столів з питань організації профільного навчання в школі;
підготовка випускників і педагогів до складання державних іспи-тів (тестування) [3].
Реальним результатом діяльності освітніх установ є працевлаш-тування випускників на підприємства. У зв’язку з цим зростає кількість освітніх установ що реалізовують програми профільного навчання в системі «Школа – коледж (технікум) – ВНЗ – виробництво».
Література
1. Будзан Б. Менеджмент в Україні: сучасність і перспективи / Б. Будзан. – К.: Основа, 2001. – С.179-180.
2. Зеркало недели от 22.03.1999, 31.03.2002// [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zerkalo-nedeli.com
3. Борецька Н.П. Вища освіта в контексті соціальної політики дер-жави / Н.П. Борецька // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. – К.: Науково-методичний центр вищої освіти, 2005. – № 40. – С. 48-53.
|
| |
| |
