| Lam3rok | Дата: Вторник, 25.10.2011, 22:32 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
Соловйова А.С., к.е.н., доцент
Донецький державний університет управління
Постановка проблеми. Відповідно до взятих Україною зо-бов’язань щодо гармонізації вітчизняного законодавства із законо-давством Європейського Союзу та вимог до фінансової звітності суб’єктів господарювання, які виходять на міжнародні ринки капіталу, з метою підвищення прозорості фінансової звітності вітчизняних суб’єктів господарювання, сприяння залученню іноземних інвести-цій,необхідно створити організаційно-правові умови застосування суб’єктами господарювання міжнародних стандартів для складання фінансової звітності [1].
Сформована зараз в Україні система бухгалтерського обліку в ці-лому не відповідає міжнародним вимогам, а лише методологічно за-безпечує збирання і накопичення інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання, але не сприяє створенню необхідних умов для одержання достовірної фінансової звітності, яка використовується інвесторами, банківськими установами та іншими учасниками ринку для оцінки прибутковості, інвестиційної привабливості окремих суб’єктів господарювання.
Метою дослідження є систематизація національного досвіду га-рмонізації бухгалтерського обліку та звітності з урахуванням курсу української держави на євроінтеграцію.
Викладення основних результатів. Як відомо, якість фінансової звітності залежить від стандартів обліку, які відображають реальний фінансовий стан суб’єкта господарювання і дозволяють учасникам ринку сформувати власну думку щодо їх стійкості, платоспроможності та ліквідності. Відсутність єдиних підходів до обліку або наявність суттєвих розбіжностей може негативно вплинути на сприйняття ринком поведінки окремих суб’єктів, на визначення їх платоспромо-жності або рівня ризикованості діяльності. Є і інша проблема - це уніфікація стандартів, що за загальним визнанням багатьох науковців, вирішення якої сприяло би подальшому зміцненню фінансової стабі-льності.
Узагальнюючи досвід використання міжнародних стандартів фі-нансової звітності у європейських країнах, дозволяє виділити три ос-новні групи потенційних ризиків, пов’язаних із впливом застосування стандартів обліку на фінансову стабільність:
1. Недостатня достовірність і надійність показника «справед-ливої вартості» (fairvalues). Відповідно до вимог міжнародних стан-дартів фінансової звітності справедлива вартість має вимірюватися з точністю та консервативністю, враховуючи можливі експертні су-дження та досвід у виборі прийнятної вартості.
2. Недостатнє економічне підґрунтя для обліку результатів хеджування. Порядок обліку та звітності має більш чітко відображати економічну ситуацію та економічну природу інструментів хеджування.
3. Вразливість підходів до формування резервів. Запрова-дження стандартів щодо формування резервів для покриття потен-ційних ризиків не повинно викликати збільшення непередбачуваних ризиків, обумовлених недосконалістю обліку чи викривленням інфо-рмації [2].
У зв’язку з тим, що облікові дані використовуються для прийняття економічних рішень, вони мають бути достовірними та відображати справедливу (реальну) вартість операції чи фінансового інструменту, за якими здійснюється розрахунок. Для короткострокових ін-струментів чи операцій, якими торгують на розвиненому, активному та ліквідному ринку, ринкову вартість (marketvalues) легко визначити згідно з ринковими цінами. Однак,коли ринок є недостатньо ліквід-ним,тоді виникаютьпроблеми, тому що котирувальні ціни не дозво-ляють забезпечити достовірну інформацію. Тобто, не завжди «ринкова вартість» є синонімом «справедливої вартості».
Проблеми виникають і стосовно фінансових інструментів, якими не торгують на ринку і які є вразливими щодо кредитного ризику. Бі-льшість кредитів обліковується за амортизованою вартістю, але між-народні стандарти фінансової звітності надали можливість застосу-вання справедливої оцінки кредитів шляхом їх класифікації як таких, що «утримуються для продажу» та «активи, наявні для продажу».
Розрахунок справедливої вартості для таких інструментів (навіть для кредитів, якими торгують на ринку) може бути недостатньо дос-товірним завдяки відсутності активного ринку на сьогодні для креди-тів і відносну нестачу стандартизації.
Під час економічних підйомів банки, зазвичай, завищено оцінюють кредитоспроможність позичальників, що трансформується у подальше зростання обсягів кредитування. Навпаки, в період економічного спаду на ринках спостерігається тенденція до завищеної оцінки ризику на основі заниження кредитоспроможності позичальників, що може спричинити штучне заниження справедливої оцінки вартості кредитів. Такі коригування оцінки вартості активів у період економічного спаду могли б стимулювати банки підвищувати вимоги до кредитів [3].
Облік емітованих фінансовими установами цінних паперів, особ-ливо облігацій, безпосередньо пов'язаний із власною кредитоспромо-жністю емітента: чим вона вища, тим вищою може бути й ринкова вартість зобов’язань, і навпаки. Але це і повною мірою стосується й рейтингу фінансово-кредитних установ. Необхідно запровадження також оцінки ризиків банківських установ на основі системи рейтингів.
У зв’язку з мінливістю фінансового середовища міжнародні ста-ндарти фінансової звітності мають чітко враховувати нові механізми виникнення та передачі ризику та перерозподілу ризиків для окремих інструментів, особливо залежно від терміну їх перебування в портфелі банку.
Необхідно забезпечення умов для порівняння показників фінан-сової звітності, що має дуже важливе значення для діяльності нагля-дових органів, які зацікавлені у поєднанні прозорості та зі ставності інформації. Це має базуватися на застосуванні однакового тлумачення дуже схожих операцій з погляду економічної перспективи.
Висновки. Основна різниця між міжнародними стандартами фі-нансової звітності та вітчизняною системою бухгалтерського обліку полягає в історично зумовленій різниці розуміння кінцевої мети фі-нансової звітності. Фінансова звітність, яка підготовлена відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, використовується інвесторами, кредиторами, а також іншими підприємствами та установами. Фінансова звітність, складена згідно з українською сис-темою обліку, використовується головними органами державного ре-гулювання, контролю та базується на твердих інструкціях, положен-нях і нормативних актах, що однозначно трактуються, обов’язкових для виконання. Міжнародні стандарти твердих нормативів не припу-скають. Вони встановлюють такі поняття як «справедлива вартість», «фінансові активи», «похідні інструменти» тощо, а кредитні органі-зації самостійно у своїй обліковій політиці трактують ці поняття, пе-ретворюючи їх у порядок ведення бухгалтерського обліку тих або інших операцій.
Література
1. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації зако-нодавства України до законодавства Європейського Союзу» № 1629-IV від 18.03.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим досту-пу:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/t041629z.html
2. Міщенко С. Удосконалення фінансової звітності як передумова стабільності банківської системи // Банківська справа. – 2008. – №1. – С. 62-75.
3. Програма реформування системи бухгалтерського обліку із за-стосування міжнародних стандартів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.1998р. № 1706.[Електронний ресурс]. – Режим досту-пу:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP981706.html
|
| |
| |
