Дятлова В.В., к.т.н., доцент
Донецький державний університет управління,
м. Донецьк, Україна

Для України зі вступом до Світової організації торгівлі проблема якості продукції набуває особливої гостроти, оскільки, по-перше, очікується посилення конкуренції на внутрішньому ринку, а по-друге – вітчизняні підприємства, які не мають сучасних систем управління, не зможуть на рівних конкурувати із західними фірмами на зовнішніх ринках.
Дослідженню проблем управління якістю продукції та впровадженні їх на підприємствах займалися видатні вітчизняні й зарубіжні вчені: Р. Бичківський, С. Варакута, А. Гребінников, Ф. Йогансон, Д. Крослид, В. Лапидус, А. Момот, С. Парк, А. Редзюк, В. Рябченко, І. Сахарцева, А. Фейгенбаум, М. Шаповал та ін.
Проте механізмам стимулювання щодо впровадження і сертифікації сучасних систем управління якістю приділялося недостатньо уваги.
Мета роботи – на основі аналізу стану сертифікації систем управління якістю продукції на підприємствах України та в країнах світу та запропонувати механізми стимулювання процесу їх впровадження.
За офіційною інформацією Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) [1], у світі збільшується кількість підприємств, що сертифікували системи управління якістю: наприклад, у 2008 р. – 1 240 949 од., що на 14,5 % більше, ніж у 2005 р. Щорічно збільшується кількість систем управління якістю, сертифікованих за ISO 9001:2000/2008 (79,2 % від загальної кількості в світі станом на 01.01.2009 р.), далі за значимістю йде ISO 14001:2004 (15,2 %).
Як показують приклади багатьох країн, у впровадженні систем управління якістю на підприємствах провідною є роль держави. Так, у післявоєнній Японії, завдяки широкому застосуванню принципів, підходів, методів та інструментів управління якістю, розроблених Демінгом і Джураном, за декілька років відбулися кардинальні позитивні зміни в сфері якості та конкурентоспроможності продукції. Цей приклад наслідувало багато країн, зокрема Сінгапур, Тайвань, Гонконг, Південна Корея, Китай, країни Західної та Східної Європи (наприклад, Чехія, Угорщина, Польща під час підготовки до вступу в ЄС).
Українським підприємствам, за інформацією ISO [1], у 2006 р. на відповідність ISO 9001 видано 1808 сертифікатів (0,2 % від загальної кількості в світі), і Україна посіла лише 25 місце в Європі та 51 місце у світі по кількості сертифікованих систем управління якістю.
Такий вкрай незадовільний стан із впровадження сучасних систем управління потребує з боку держави негайних рішучих і кардинальних дій. Між тим, в Україні спостерігається ситуація, коли стимулів у підприємств до впровадження систем управління явно недостатньо, щоб вони переважили фінансові та трудові витрати, які необхідні для успішного впровадження системи.
Стосовно систем державного стимулювання варто застосувати досвід Великої Британії, в якій з 1982 р. проводяться Національні кампанії щодо підвищення якості на основі Меморандуму взаєморозуміння, укладеного між Урядом і Британським інститутом стандартів. Уряд відповідає за загальну політику, координацію діяльності всіх учасників кампанії з метою виключення дублювання робіт, пропаганду та інформаційне забезпечення кампанії, здійснення спеціальних проектів, що фінансуються Урядом. Слід зазначити, що Уряд Великобританії фінансує роботи з освоєння міжнародного досвіду управління якістю, зокрема: проводяться безоплатні консультації з впровадження систем управління якістю для підприємств, чисельність робітників в яких менше за 1000; надається компенсація малим підприємствам до 25 % витрат на впровадження систем управління якістю; надається фінансова допомога тим, хто веде науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи зі створення нової продукції.
В Україні для кардинальної зміни ситуації з впровадженням систем управління якістю (як і інших систем управління) необхідно знайти нові дієві стимули для підприємств та організацій. В першу чергу, необхідно опрацювати конкретні механізми державної підтримки, проголошеної в «Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)» [2], що затверджена ще в 2002 р., щодо впровадження сучасних систем управління. Необхідно також визначити ті сфери діяльності, де наявність системи управління якістю стала б обов’язковою умовою для отримання ліцензій чи дозволів суб’єктами підприємницької діяльності.
З метою кардинального підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання та конкурентоспроможності виробленої ними продукції (послуг), а також для сприяння найшвидшому виведенню України на рівень економічного розвитку, гідний її громадян, необхідно розробити Державну програму підвищення якості. У Державній програмі доцільно передбачити виконання заходів за декількома рівнями відповідальності (державний, галузевий, регіональний тощо), за такими складовими: законодавча діяльність, нормативна база, підготовка кадрів, інформаційна інфраструктура, міжнародна діяльність.
Зі вступом України до СОТ набуває актуальності взаємне визнання сертифікатів країнами-партнерами. Аналіз практики визнання результатів робіт із сертифікації лабораторій і центрів на міжнародному і регіональному рівні доводить, що механізмом взаємного визнання сертифікатів на продукцію (послуги), системи якості країнами-партнерами при здійсненні зовнішньоекономічній діяльності є укладання «Угоди про взаємне визнання» на двобічній і багатобічній основі.
Процес укладання таких угод почався в Європі, як частина створення Європейського спільного ринку. В рамках Європейської співпраці з акредитації двосторонні угоди між країнами-членами ЄС інтегровані в одну багатобічну. В міжнародних масштабах значну роботу проводить Міжнародна кооперація з акредитації лабораторій, яка об'єднала роботу Європейської і Азіатсько-тихоокеанської акредитацій.
Участь України в цій сфері обмежується багатосторонньою угодою з країнами-учасницями Співдружності незалежних держав. Робота з визнання національної агенції акредитації України в Європі тільки розпочалася. Вже після визнання в рамках Європейської співпраці з акредитації можливий вихід на міжнародний рівень з аналогічною процедурою.
Таким чином, для широкого впровадження та сертифікації систем якості вітчизняних підприємств з метою підвищення їх конкурентоспроможності необхідним є надання консультативної допомоги підприємствам в розробці, запровадженні, підтриманні та поліпшенні системи управління якістю; спрощення процедури визнання робіт з сертифікації систем управління, проведених органами по сертифікації системи УкрСЕПРО, за межами України.

Література

1. The ISO Survey of Certifications – 2005, 2007, 2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.iso.org/iso/en.
2. Про затвердження Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг) : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 447-р. від 17.08.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uapravo.net/data2008/base53/ukr53018.htm.