Король Д., аспірант
Донецький державний університет управління
м. Донецьк, Україна

З огляду на погіршення екологічного становища в світі питання екологічності перевезень є одним з первинних при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Для України яка нещодавно стала членом до СОТ ця проблема стоїть дуже гостро, оскільки найпоширенішим транспортним засобом, який використовується при здійсненні міжнародних перевезень є автомобільний – найбільш екологічно небезпечний.
Мета дослідження – проаналізувати перспективи та загрози для розвитку автомобільного транспортно-дорожнього комплексу (АТДК) України в умовах її членства у СОТ.
Визначення місця та ролі транспорту в економіці країни, зовнішньоекономічній діяльності й системі суспільного виробництва ще кілька десятиліть в науковому колі було суперечливим. Сьогодні щорічний ріст міжнародного товарообігу, що зростає на 16 % на кожні 10% росту світового виробництва підвищує значущість транспорту як галузі виробництва у створені ВВП.
Вступ до СОТ надає більші можливості для участі в міжнародній торгівлі. Крім того політика ЄС щодо створення єдиної європейської автотранспортної інфраструктури направлена на включення в неї України, що активізує вітчизняних автотранспортних підприємства до участі на ринку транспортних послуг.
Продуктом виробництва транспортних підприємств, що має споживацьку вартість, але не має матеріальної оболонки, є послуга з переміщення товарів й людей, яка приймає участь у створені реальної споживчої вартості інших товарів.
Якість транспортних послуг, що надаються, визначає їх конкурентоспроможність і оцінюється рівнем задоволення потреб споживачів цих послуг за такими критеріями як доставка “від дверей до дверей”, “точно в строк” і за задовільною ціною. Конкурентоспроможність вітчизняних автотранспортних підприємств на внутрішньому й світовому ринку транспортних послуг визначається також є їх потужністю, рухомого складу, його технічним рівнем та ступенем зносу. На сучасному етапі вітчизняні підприємства не взмозі повністю використати конкурентні переваги автотранспорту та покращити якість послуг.
За оцінками спеціалістів, 2009 рік був критичним для вітчизняних автоперевізників: спад в галузі дорівнював 80%, а доходи снизилися на 30-40%. За данними Державного комітету статистики в Україні за січень-лютий 2010 року транспортними підприємствами було перевезено 109,6 млн.тон. вантажів, що на 12,5 % більше за аналогічний період 2009 року, вантажообіг зріс на 15,3%. Автотранспортними підприємствами перевезено 16,5 млн.т. вантажів, зріс на 4,2% за цей же період 2009 р., вантажообіг яких склав 4,7 млрд.т/км, зріс на 16,3% (табл.).

Таблиця – Обсяги вантажних перевезень за січень-лютий 2010 р.

Види транспорту Об`єми перевезень, млн.т. Частка в загальному обсязі, % Темпи росту до
січня-лютого 2009 р., %
Залізничним 59,5 54,2 108,8
Автомобільним 16,5 15,1 104,2
Водним 1,0 0,9 102,8
Трубопровідним 32,6 29,7 128,5
Авіаційним 0,01 0,11 101,2
Усього 109,6 100 112,5
Примітка. Умовно позначені відсотки через низькі обсяги перевезень.

За питомою вагою перевезення вантажів автомобільний транспорт посідаю друге місце.
За даними АсМАП на 1 січня 2007 року налічується 2132 автотранспортних підприємства, рухомий склад яких становить 21082 автомобілі, з яких відповідають стандарту Евро-2,3,4,5 – 71%. В Польщі та Росії кількість автотранспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення та відповідають цим вимогам, значно більше 70 тис. од. та 30 тис.од.
В Україні щорічно доходи транспортних підприємств становлять близько 11-12 млрд. доларів, але потенціал ринку транспортних послуг оцінюється у 50-80 млрд. доларів, отже потенціал використовується лише на 15%. Причинами такої низької ефективності автотранспортних підприємств є незадовільний технічний стан рухомого складу, ступінь його зносу та відсутність коштів на його оновлення, що створює бар`єри для здійснення послуг з перевезення на міжнародному ринку.
За умови членства СОТ в Україні необхідно провести ряд реформ, в тому числі тих, що стосуються вимог цієї організації до нормативно-правової бази.
В Україні, що стала 152-м повноправним членом СОТ, після ратифікації українським парламентом 10 травня 2008 року Протоколу “Про приєднання України до СОТ” прийнято низку законів та нормативних документів, насамперед про ставки мита на окремі види товарів. Для адаптації законодавства згідно вимог СОТ (стаття 16 Маракешської угоди про відповідність законодавства, правил, адміністративних процедур обов`язкам, які передбачені угодами СОТ) Україна отримала п`ятирічний термін. Виконання вимог стосується і реформування систем стандартизації і сертифікації, оскільки невідповідність якості товарів вимогам споживачів постає бар`єром для руху вітчизняних товарів та автотранспортних засобів на ринки розвинених країн. Тому що головним завданням СОТ є лібералізація міжнародної торгівля за рахунок зниження ставок мита. Терміни означені для реформування систем стандартизації та сертифікації не витримуються. Виходячи з цього, слід чекати, що посилення конкуренції на вітчизняному ринку, в тому числі транспортних послуг.
Слід чекати, що рух автотранспортних засобів буде однобічним – в Україну, а експорт вітчизняних транспортних послуг обмеженим – до кордону. Конкурентоспроможними транспортними підприємствами будуть ті, які мають кошти на впровадження світових та європейських стандартів. Так, за даними Секретаріату ГАТТ, 5% технічних бар`єрів, що застосовуються розвиненими капіталістичними країнами припадають на транспортні засоби; на Францію, Італію припадає по 6% всіх випадків застосування технічних бар`єрів, а на Англію та Німеччину – по 8%. Отже, принцип дихотомії (експорт-імпорт), призваний забезпечити рівновагу в системі, в даному випадку економіки України, не реалізується.
Таким чином, вступ до СОТ дає такі позитивні аспекти для розвитку АТДК України:
зменшення тарифних і нетарифних обмежень при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;отримання українськими виробниками товарів та послуг режиму найбільшого сприяння, що дозволить збільшити товарообіг, на внутрішньому і зовнішніх ринках, валютні надходження від експорту, обсяг послуг, що надаються підприємствами автотранспортної галузі. Автотранспортна галузь, яка є не тільки окремою, а, насамперед, є зв`язуючою ланкою, що пов`язує інші галузі економіки, то розвиток автотранспортного комплексу є передбачуваним; якщо ще у кінці 2009 року спостерігалося зменшення обсягів зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств, а відповідно і транспортних, збитки яких досягали 30-40%, то вже за перші місяці 2010 року ситуація змінилася, спостерігається ріст обсягів товарообігу.
лібералізація ринку фінансових та банківських послуг надасть можливість вітчизняним автотранспортним підприємствам залучити додаткові кошти на модернізацію або оновлення їх рухомого складу;
перспектива створення зони вільної торгівлі з ЄС приведе до росту інвестиційних надходжень, зокрема з Європейського Союзу, для розвитку автотранспортного комплексу, що можуть бути використані для оновлення рухомого складу, модернізації шляхів руху автомобілів та інших супутніх послуг.
Негативні наслідки вступу до СОТ для розвитку:
підвищення конкурентної активності на ринку автотранспортних послуг за рахунок надання послуг іноземними підприємствами;
обмежений доступ вітчизняних автотранспортних підприємств на зовнішні ринки ЄС через повільний процес гармонізації національного законодавства в сфері стандартизації;
у період, протягом якого будуть відсутні або недостатні в обсязі іноземні інвестиції, які необхідні для впровадження міжнародних або європейських стандартів, зменшиться кількість автотранспортних підприємств, що не витримали конкурентної боротьби, збільшиться кількість іноземних транспортних компаній, в тому числі на внутрішньому ринку.

Література

1. Лазебник С. Сможет ли прийти в себя рынок автоперевозок [Электронный ресурс]. / С. Лазебник // Украинский Бизнес Ресурс. – Режим доступа : http://ubr.ua/.
2. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. ukrstat.gov.ua.
3. Вестник технического регулирования. – 2005. – №9. – С. 16.
4. Чекаловец В. И. К вопросу о месте и роли транспорта в системе общественного производства / В. И. Чекаловец // Транспорт. – К. : «Вива Принт». – 2008. – №47(527). – С. 66-70.
5. Рынок перевозок отходит к иностранцам [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://transnews.pp.net.ua/news/2007-04-26-104.
6. Гурч Л. М. Маркетингове дослідження ринку транспортних послуг України / Л. М. Гурч, А.М. Ченчик // Зб. наук. праць “Вісник національного університету “Львівська Політехника”. – Л. : “Львівська Політехника”. – 2008. – № 633. – С. 165-171.