УПРАВЛІННЯ ЭКОЛОГІЧНОЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА Кисельова Г.Г.
ДВНЗ «Національний гірничий університет»
м. Дніпропетровськ, Україна
В умовах ринкової економіки підприємство орієнтується не на виробництво, а, передусім, на збут продукції, воно вимушене освоювати нові моделі комерційної політики, вчитися виживати в умовах жорсткої конкуренції за рахунок адаптації до непростої ринкової ситуації, що міняється, знаходити способи боротьби із зарубіжними конкурентами на зовнішніх і внутрішніх ринках. Боротьба за споживача на внутрішніх і зовнішніх ринках вимагає створення дійсно конкурентоспроможних товарів.
Метою дослідження є розробка напрямів управління екологічною конкурентоспроможністю продукції підприємств.
Конкурентоспроможність можна визначити як комплексну характеристику товару, що визначає його перевагу на ринку в порівнянні з аналогічними виробами-конкурентами як по мірі відповідності конкретної суспільної потреби, так і за витратами на його задоволення, яка забезпечує можливість реалізації цього товару в певний момент часу на конкретному ринку.
Конкурентоспроможність продукції залежить від безлічі чинників, які можна розділити на дві основні групи: зовнішні і внутрішні чинники.
Зовнішні чинники конкурентоспроможності продукції: рівень конкурентоспроможності країни, рівень конкурентоспроможності галузі, регіону, рівень конкурентоспроможності організації, що випускає товар, сила конкуренції на виході і вході системи, сила конкуренції серед товарів-замінників, поява нових потреб, рівень організації виробництва, активність контактних аудиторій.
Внутрішні чинники: патентоспроможність (новизна) конструкції товару, раціональність організаційних і виробничих структур системи, конкурентоспроможність персоналу системи, прогресивність інформаційних технологій, технологічних процесів і устаткування, науковий рівень системи управління, обґрунтованість місії системи.
Існує також думка, що товарна конкурентоспроможність знаходиться в прямій залежності від різнопланових чинників, серед яких первинне значення мають витрати виробництва, продуктивність і інтенсивність праці, які впливають на ціну і якість.
Проблема конкурентоспроможності продукції стає однією з найважливіших. Від того, настільки ефективно вона буде вирішена, залежить науково-технічний рівень багатьох виробничих галузей економіки, що чинить пряму дію на добробут і рівень життя людей. Оцінка конкурентоспроможності дозволяє підприємствам оперативно міняти свою товарну політику, скорочувати види товарів, що не мають попиту.
Саме з цієї причини актуальним є дослідження в області конкурентоспроможності продукції, пошук шляхів її підвищення.
На конкурентоспроможність товару впливає безліч чинників і тому виникає необхідність їх розгляду і виявлення найбільш важливих.
Більшість країн світу забезпечують підвищення своєї товарної конкурентоспроможності за рахунок використання інновацій, розробки високотехнологічних продуктів, створення яких неможливе без розвитку науково-технічного потенціалу.
За останні роки велике значення в забезпеченні конкурентоспроможності товарів також набуває екологічний чинник. Жорсткіші екологічні стандарти, зростаючі вимоги до якості товару і одночасно гостріша конкуренція на світовому ринку примушують компанії при розробці нових виробів використати принципи попередження забруднень в комплексі з екологічним самоконтролем.
Таким чином, жорсткіші екологічні стандарти, зростаючі вимоги до якості товару і одночасно гостріша конкуренція на світовому ринку примушують компанії при розробці нових виробів використати принципи попередження забруднень в комплексі з екологічним самоконтролем. У зв'язку з цим важливим завданням є вдосконалення ринкових механізмів так, щоб екологічні витрати включалися в собівартість продукції, що випускалася. Ціни на товари і послуги повинні враховувати екологічний чинник їх виробництва, а також використання, подальшої утилізації, видалення відходів і рециркуляції.
Зрештою необхідно націлити підприємства, по-перше, на постійне впровадження у виробництво нових, досконаліших виробів; по-друге, на неухильне скорочення усіх видів витрат на виробництво продукції; по-третє, на підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на вироби, що випускаються, що і повинно у результаті створити умови для перемоги в конкурентній боротьбі.
Література
1. Делийская М. Г. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции / М. Г. Делийская, И. А. Соловьев. – М. : Издательство стандартов, 2007. – 284 с.
2. Леонтьев В. С. Экономическая оценка конкурентоспособности продукции / В. С. Леонтьев // Экономические науки. – 2008. – № 2 (39). – С. 220-223.
3. Виноградов О. Методи аналізу конкурентоспроможності впровадження інновацій на засадах маркетингу / О. Виноградов // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 1 (55). – С. 65–73.