Кузьмін Олег Євгенович, д.е.н., професор
Мельник Ольга Григорівна, д.е.н., доцент
Національний університет «Львівська політехніка»
м. Львів, Україна

На сучасному етапі суб’єкти підприємницької діяльності функціонують у високодинамічному та малопрогнозованому середовищі. Вимоги до якості, оперативності та ефективності управлінського інструментарію зростають у міру активізації інтеграційних та глобалізаційних процесів, адже середовище функціонування набуває якісно нових параметрів, характеризується широким спектром чинників впливу та більшою невизначеністю. Вищевикладене формує необхідність у здійсненні систематичної діагностики ключових сфер, напрямів та складових діяльності підприємств з метою формування інформаційної системи підтримки прийняття управлінських рішень в межах адаптивної та антисипативної взаємодії із середовищем функціонування.
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні сутності, ролі, особливостей та інструментарію економічної діагностики суб’єктів підприємництва в умовах глобалізаційних процесів.
Під економічною діагностикою підприємства пропонується розглядати цільове оцінювання та ідентифікування його стану, тенденцій та перспектив розвитку на основі бізнес-індикаторів з метою формування структурованої інформаційної бази для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на усунення проблемних моментів та слабких сторін організації чи використання шансів умов функціонування і сильних позицій підприємства [1].
Активізація глобалізації є незворотним суспільно-економічним явищем, яке сприяє інтеграції національних господарств у світовий ринок, нівелюванню кордонів, міграції капіталу, трудових ресурсів, технологій, уніфікуванню економічних, технологічних та політико-правових інструментів регулювання.
Виконані дослідження дають змогу стверджувати, що в умовах глобалізаційних процесів діагностика діяльності підприємств набуває певних особливостей, а саме:
- ускладнення об’єктів діагностики, адже виникає значно більший спектр параметрів та складових, що підлягають оцінюванню;
- зміщення акцентів із ретроспективного на поточний та перспективний характер діагностики, що зумовлюється високим рівнем динамічності світового ринку;
- переважання етіологічної діагностики, котра спрямовується на вивчення чинників функціонування та виявлення їх існуючого і потенційного впливу на діяльність підприємства, над симптоматичною, яка спрямовується насамперед на вивчення симптомів та результатів діяльності;
- забезпечення комплексності діагностики, оскільки в умовах інтеграційних і глобалізаційних процесів необхідно оцінювати та ідентифікувати стан, проблеми та перспективи якомога ширшого спектра складових діяльності підприємства;
- зростання оперативності економічної діагностики, що зумовлюється загостренням конкурентної боротьби на світовому ринку та потребує миттєвої реакції на зміни кон’юнктури;
- необхідність більш ґрунтовного ресурсного забезпечення діагностики (інформаційного, фінансового, технічного, кадрового тощо).
З’ясовано, що на достовірність та реалістичність економічної діагностики істотно впливають адекватні умовам функціонування, цільовому призначенню та ресурсним можливостям інструменти діагностики (методи та методики діагностики). Під методами діагностики запропоновано розуміти способи та прийоми цільового оцінювання та ідентифікування стану (ретроспективного, поточного, перспективного) заданих об’єктів з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень щодо функціонування підприємства загалом та його окремих сфер. На підставі аналізування літературних джерел розвинуто класифікацію методів діагностики за переліком ознак, а саме [1; 2]:
- за вираженням: кількісні методи (передбачають використання математичних, статистичних процедур), якісні методи (базуються на досвіді, знаннях, інтуїції, компетенціях суб’єктів діагностики тощо);
- за формою відображення: фактологічні (лабораторний аналіз, контрольне придбання, контрольні заміри, хронометраж, інвентаризація, експертиза, експеримент), розрахунково-аналітичні (техніко-економічні розрахунки, аналітичне оцінювання, арифметична перевірка, економіко-математичне моделювання тощо), документальні (логічна перевірка, зустрічна перевірка документів, перевірка відображення у документації усіх операцій, схем консолідування даних і т.ін.);
- за обґрунтуванням: теоретичні (абстрагування, ідеалізація, аксіоматика, індукція, дедукція, узагальнення, синтез), емпіричні (експеримент, експертиза, розрахунки, вимірювання, тести);
- за кількістю критеріїв: монокритеріальні (базуються на дослідженні об’єкта за одним критерієм), полікритеріальні (передбачають дослідження об’єкта за системою критеріїв);
- за характером досліджуваних взаємозв’язків: лінійні (симплексний метод, метод транспортної задачі), нелінійні (дисперсійний аналіз, динаміко-статистичний аналіз, кореляційно-регресійне моделювання, матричний метод);
- за спрямуванням: методи прогнозної, поточної та ретроспективної діагностики;
- за універсальністю: уніфіковані (можуть застосовуватись щодо будь-якого об’єкта діагностики), вузькоспеціалізовані (призначені для діагностики конкретних об’єктів);
- за рівнем дослідження: аналіз (динамічний, порівняльний, структурний, індексний, коефіцієнтний, факторний), синтез: прямий, елементно-теоретичний, структурно-генетичний;
- за ступенем формалізування: неформалізовані (методи експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, табличні, графічні), формалізовані (статистичні, бухгалтерські, економіко-математичні) тощо.
Виокремлено ключові чинники, що визначають вибір методів діагностики в умовах глобалізації (цілі, завдання, об’єкт діагностики, інформаційне забезпечення, кваліфікація суб’єктів діагностики, технічне та програмне забезпечення, стабільність середовища функціонування тощо). Обрані методи діагностики надалі визначають характер методик, котрі конкретизують інструкції, алгоритми, опис діагностичних процедур. Методики діагностики можуть бути внутрішньо регламентовані, тобто розроблятись на підприємствах, або зовнішньо регламентованими, тобто бути елементом певної нормативно-правової бази.
Таким чином, глобалізаційні процеси висувають якісно нові вимоги до управління підприємствами, у тому числі і до діагностики їхньої діяльності, адже результати такої діагностики формують структуровану інформаційну базу для прийняття управлінських рішень на усіх рівнях. У таких умовах діагностика набуває певних особливостей та характеристик, орієнтується на відповідні методи та методики, що здатні забезпечити найвищий рівень результативності.

Література

1. Мельник О. Г. Системи діагностики діяльності машинобудівних підприємств: полікритеріальна концепція та інструментарій: [монографія] / О. Г. Мельник. – Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – 344 с.
2. Кузьмін О. Є. Конкурентоспроможність підприємства: планування та діагностика : [монографія] / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник, О. П. Романко; за заг. ред. д.е.н., проф. Кузьміна О. Є. – Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2011. – 198 с.