Владимиров С.В.
Донбаський державний технічний університет
м. Алчевськ, Україна

Взаємодія суб'єктів економічного простору (підприємства та його стейкхолдерів) відбувається в процесі економічної діяльності. З одного боку, економічні процеси відособлені, але з іншого боку, через внутрішню взаємозв'язану організації господарської діяльності підприємства вони опосередковано взаємодіють, оскільки концептуальна залежність стейкхолдерів очевидна. Звідси витікає, що повинен існувати єдиний об'єкт, на який спрямована дія стейкхолдерів [1].
Кінцеві результати функціонування будь-якого підприємства можуть бути виражені через набір різних економічних показників, які характеризують режим його роботи: прибуток, чисельність працюючих, обсяг випуску продукції і так далі. І перераховані, і інші показники господарської діяльності мають одну загальну властивість - вони одновимірні, але мають різні одиниці виміру. Будь-який з цих показників можна легко інтерпретувати графічно. Спроба ж звести їх разом приведе до побудови гіперповерхні в n-мірному просторі. Економічна інтерпретація такої гіперповерхні дуже проблематична.
Будь-який процес, що перетікає на підприємстві, може бути описаний набором станів системи економічної безпеки підприємства в кожен певний момент часу, тобто деякою безліччю режимів споживання і перетворення ресурсів, необхідних для функціонування підприємства і реалізації його економічних інтересів.
З одного боку, щоб показники господарської діяльності були порівняльні, їх необхідно звести на одну числову вісь. З іншої – показники повинні враховувати рух економічного часу в системі.

Мета дослідження – вирішення проблеми зведення показників на одну числову вісь та їх подальша інтерпретація.
Загальні етапи проведення оцінки гармонізації економічних інтересів підприємства і інтересів його стейкхолдерів можна представити наступним чином:
1. Вибір критерію оцінки.
2. Вибір економічних показників.
3. Облік динаміки процесів.
4. Формування інтегруючого показника.
5. Кількісна оцінка структури системи.
Вибір критерію оцінки. Моделювання і аналіз економічних ситуацій можливі лише за наявності деяких критеріїв, які виступають в ролі "точок відліку" для ухвалення того або іншого рішення. Складним моментом, що впливає на оцінку рівня гармонізації інтересів в системі економічної безпеки підприємства, є конкретизація критерію, на підставі якого робиться оцінка.
Формалізація прийнятого критерію здійснюється через ранжирування системи показників функціонування підприємства.
Вибір економічних показників. Необхідно вибрати показники, по яких передбачається аналізувати функціонування підприємства на предмет оцінки рівня гармонізації його економічних інтересів з інтересами стейкхолдерів [1].
Представляється природним, що на рівні підприємства критерій оцінки має бути виражений через існуючі в офіційній статистиці і звітності показники господарської діяльності. Але будь-які об'ємні характеристики підприємства (випуск продукції, чисельність зайнятих та ін.), узяті ізольовано, не можуть відбити динаміку економічного процесу, оскільки вони за своєю сутністю статичні і є лише віддзеркаленням стану в той або інший момент часу [2].
Облік динаміки процесів. Здійснюється формалізація критерію оцінки через формування "динамічного нормативу" – порядку руху показників, що характеризує стан, прийнятий як еталонний.

Експертним шляхом формується еталонний ранговий ряд – такий порядок руху показників функціонування економіки підприємства в часі, який би опосередковано відбивав найбільш високий рівень гармонізації економічних інтересів підприємства і його стейкхолдерів згідно з прийнятим (у рамках дослідження) критерієм. Суть еталонного ранжируваного переліку досить прозора, - це і є ідеальний режим функціонування системи економічної безпеки підприємства.
Формування інтегруючого показника. Це здійснюється шляхом згортання показників, що відбивають стан підприємства, на одну числову вісь. Раніше був зроблений висновок, що для формування оцінки слід розглядати не значення самих показників, а порядок їх руху відносно прийнятого еталону (динамічного нормативу). Показники можуть бути зведені на одну вісь тривіальним чином - перетворенням в безрозмірні величини, але при цьому останні повинні зберегти якість елементу структури. Таку властивість має важлива характеристика руху – прискорення, яке на відміну від швидкості характеризує якісний (а не кількісний) аспект руху.
Показники функціонування економіки підприємства зазвичай представляються у вигляді часових рядів. Визначаючи темп зростання показника, знаходимо швидкість його руху, а темп темпів дозволяє фіксувати прискорення. З урахуванням того, що темпи зростання і прискорення – величини безрозмірні, вирішується проблема зведення різнорідних показників на одну числову вісь.
Маючи значення прискорень в кожен момент часу за усіма показниками, можна розглянути їх положення один відносно одного. Використовуючи прийом ранжирування: показник, що має найбільше прискорення, отримає ранг, рівний одиниці, а що має мінімальне прискорення – ранг, рівний N (N - кількість показників в наборі).
Кількісна оцінка структури економічної системи. Ця структура виходить через перетворення показників господарської діяльності підприємства. Цілком природним представляється, що сформовані набори рангів прискорень фактичного руху по часовому періоду мають бути поставлені у відповідність деякому ранжируваному (еталонному) переліку, – в цьому випадку їх можна буде порівнювати хоч би з точки зору міри відповідності. Таке порівняння можна зробити, використовуючи метод рангової кореляції.
Таким чином, якість пропонованої оцінки залежить від трьох моментів:
1. Вибір критерію оцінки. Критерій повинен ґрунтуватися на об'єктивних законах розвитку підприємства, відбивати тенденцію, характерну для сучасного етапу, з урахуванням його специфіки і особливостей. З урахуванням достатньої універсальності пропонованого методу критеріїв в загальному випадку може бути декілька. Це залежить від цілей, які ставляться дослідником.
2. Склад показників визначається, з одного боку, так, щоб якнайповніше охарактеризувати досліджувану систему, з іншого – слід враховувати ту обставину, що кожен додатковий показник істотно ускладнюватиме аналіз.
3. Формування нормативу, тобто такого порядку руху набору показників господарської діяльності, який би забезпечував якнайповніше узгодження інтересів за прийнятим критерієм.
Найбільш складним моментом, що визначає якість оцінки гармонізації інтересів в системі економічної безпеки підприємства, є конкретизація критерію, за яким вестиметься ця оцінка. Під критерієм в загальному випадку розуміється деяка ознака, на підставі якої робиться оцінка.

Література

1. Фридман Ю. А. Оценка уровня согласованности экономических интересов субъектов региональной промышленной политики / Ю. А. Фридман, Г. Н. Речко, О. А. Бияков, Ю. Ш. Блам. // Регион: экономика и соціологія. – 2008. – № 3. – С. 78-96.
2. Бияков О. А. Региональные экономические интересы и проблемы измерения их согласованности / О. А. Бияков, Н. Ю. Коломарова. – Кемерово : ГУ КузГТУ, 2003.