| Lam3rok | Дата: Воскресенье, 03.11.2013, 21:06 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНИ
Кривченкова М.Г., студентка ОКР «бакалавр»
Науковий керівник: Мякотіна Н.А., к.е.н., доцент
Донецький державний університет управління
м. Донецьк, Україна
Постановка проблеми в загальному вигляді. Структурні зміни в сучасній економіці України є підґрунтям, на якому формується людський капітал. За даними Всесвітнього банку в структурі національного багатства багатьох розвинених країн домінує людський капітал, який складає 2/3 від сумарної величини. В країнах Північної та Центральної Америки, Західної Європи та Східної Азії він складає ¾ від загальної величини національного багатства.
Загальна закономірність розвитку науки дедалі більшою мірою супроводжується об’єднанням зусиль і концентрацією досліджень на проблемі людини. Визнання людського капіталу як основного стратегічного ресурсу означає перехід до такого виміру життя українського суспільства, в якому людина як виробник і споживач знаходяться у центрі соціально-економічної системи. Виведення на передній план проблем соціального прогресу суспільства і самої людини як кінцевої і головної мети розширеного відтворення, може забезпечити сталий соціально-економічний розвиток, який базується на відтворенні творчого, найбільш ефективного і постійно зростаючого ресурсу - людського. Саме цей ресурс є визначальним, бо сприяє формуванню, використанню і розвитку всіх інших.
Аналіз досліджень і публікацій. Науковий напрям у світовій економічній думці, що розвиває систему поглядів, виражених у концепції «людського капіталу», перебуває і нині на стадії розвитку,
пошуку, який характеризується значним рівнем конкретних наукових результатів. У витоках теорії людського капіталу стояли класики економічної думки: В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс, Дж.Міль.
Загальною метою дослідження є визначення особливостей інвестування в людський капітал та характеристика основних перспективних шляхів його розвитку.
Виклад матеріалу основного дослідження. Категорія «людський капітал» завжди зорієнтована на розвиток і створення додаткової вартості. Розвиток сучасної економіки визначається не простим зростанням обсягів виробництва, а тією його складовою, яка відбувається за рахунок різного роду інноваційних, якісних зрушень у господарстві.
Інвестування в людський капітал – вкладення індивідів, фірм, держави, громадських організацій в основні активи людського капіталу (освіту, науку, здоров’я, виховання дітей, міграцію, мотивацію праці, пошук економічно важливої інформації тощо) задля досягнення певного економічного результату (вищого доходу чи прибутку, зростання національного багатства й ін.) (рис. 1. ) [2, с. 87].
Розуміння необхідності за будь-яких умов дбати про майбутнє і здійснювати відповідні інвестиції у свій власний людський капітал є одним із наріжних каменів переорієнтації економіки й суспільства в цілому [3, с.8].
* Інвестиції в людський капітал мають особливості, що відрізняють їх від інших видів:
* Віддача від інвестицій у людський капітал залежить безпосередньо від терміну його використання, тобто визначається часом, що залишився до закінчення працездатного періоду життя людини. Чим раніше зроблено інвестиції в людину, тим довше, за інших рівних умов, вони даватимуть віддачу. Але слід враховувати,
що якісніші та триваліші інвестиції приносять, як правило, більший і триваліший ефект.
http://buklib.net/msohtml1/1172/clip_image002.gif
Рис. 1. Формування основних активів людського капіталу за рахунок інвестицій
* Порівняно з інвестиціями в інші форми капіталу, інвестиції в людський капітал, за оцінками багатьох економістів, є найвигіднішими як для окремої людини, так і для суспільства в цілому.
* Характер, масштаби і види інвестицій у людину зумовлені історичними, національними, культурними особливостями та традиціями суспільства, менталітетом народу. Наприклад, рівень освіти і вибір професії дітьми значною мірою залежать від сімейних традицій, професії та рівня освіти їхніх батьків [4, с. 186].
Інвестиції у людський капітал представляють собою будь-які дії, що підвищують професійну кваліфікацію й продуктивні здібності людини і тим самим продуктивність її праці. Витрати, що сприяють підвищенню людської продуктивності, можна розглядати як інвестиції, оскільки поточні витрати здійснюються з тим розрахунком, що їх буде багаторазово компенсовано дедалі значнішим потоком у майбутньому. Інвестиції у людський капітал бувають різних видів, насамперед це, звичайно, витрати на освіту включно із загальною і спеціальною, формальну й неформальну освіту, підготовку за місцем роботи тощо. Вони є найочевиднішим, найпоширенішим і, напевно, найважливішим видом інвестицій у людський капітал.
Освіта формує працівників, які стають більш кваліфікованими і продуктивнішими. Витрати на охорону здоров’я мають також велике значення. Рівень здоров’я — результат витрат на профілактику захворювань, медичне обслуговування, дієтичне харчування й поліпшення життєвих умов — продовжує тривалість життя, підвищує працездатність і продуктивність праці. Нарешті, витрати на мобільність, завдяки яким працівники мігрують з місць відносно низької продуктивності праці в місця з більш високою продуктивністю, збільшують тим самим результати використання свого людського капіталу.[3, с. 100].
Якщо проаналізувати структуру довгострокових інвестицій в економічно розвинених країнах, то можна зробити висновок про поворот інвестиційної політики з переважних вкладень в нове обладнання і технології на інвестиції в підготовку і розвиток наукового, технологічного і управлінського персоналу. Наприклад, в Японії на нові технології і обладнання витрачається 8 % ВНП, а на освіту і перепідготовку персоналу — 16 %, в США ця частка ще вище
— 20 % ВНП. Доведено, що вкладення в персонал є найбільш вигідними в довгостроковому плані [4, с. 312].
Людський капітал є дуже важливою формою інвестицій в розвинених ринкових економіках. За оцінками Світового банку людський капітал перевищує 80 % всіх продуктивних багатств в Японії і 60 % в США. У Австралії і Канаді, що володіє величезними природними ресурсами і порівняно невеликим, але високоосвіченим населенням, частка людського капіталу складає близько 20 % продуктивних багатств цих країн [5, с. 312].
Виходить, що людський капітал — основа багатства у сучасному суспільстві. Він визначає конкурентоспроможність економічних систем і виступає ключовим ресурсом їх розвитку. Здатність економіки створювати і ефективно використовувати людські ресурси все в більшій мірі визначає економічну силу нації, її добробут.
Висновки. Сьогодні інвестиції у людський капітал, порівняно з інвестиціями в інші різні форми капіталу, є найбільш вигідними як із погляду окремої людини, так із погляду всього суспільства, тому, що дають досить значний за обсягом і тривалий за часом економічний і соціальний ефект.
Діяльність країни у сфері освіти, охорони здоров’я і професійної підготовки має стати окремим елементом регулювання функцій уряду. Так як, людський капітал, що створюється лише в результаті інвестицій і накопичений людиною, визначений достатнім запасом здоров’я, певних знань, навиків, спроможностей, сприятиме підвищенню продуктивності праці й ефективності виробництва. І завдяки цьому збільшуватиметься матеріальний добробут людини і економічна стабільність держави.
Отже, можна дійти висновку, що в Україні є значні резерви для розвитку людського капіталу, проте потрібно здійснити велику кількість перетворень як на макро- так і на мікрорівнях в соціально-
економічній сфері для того, щоб підвищити рівень конкурентоздатності вітчизняного людського капіталу.
Список літератури
1. Чечель О.М. Інвестування у розвиток людини як пріоритетний напрям формування людського капіталу / О.М. Чечель // Економіка та держава. – 2010. – № 3. – С. 86-88.
2. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доп. / за заг. ред. В.М. Гейця, А.І. Даниленка, М.Г. Жулинського, Е.М. Лібанової, О.С. Оніщенка. – К.: НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.
3. Диба О.М. Соціальна сфера й особливості інвестування у людський капітал / О.М. Диба // Вчені записки. – 2010. – № 12. — с. 35.
4. «Управління людськими ресурсами: філософські засади» (Під ред. В.Г. Воронкової. - ВД : «Професіонал». - 2006. - 576 с.
5. Мусієнко В. Д., Молозіна Н.А., Замараєва А.М. Проблема інвестування в активи людського капіталу // Вісник Криворізького національного університету. – 2012. – № 31. — С. 292.
|
| |
| |
