| Lam3rok | Дата: Воскресенье, 03.11.2013, 20:13 | Сообщение # 1 |
|
Зло
Группа: Администраторы
Сообщений: 209
Статус: Offline
| ЛІЗИНГОВІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ
Солнцев М.М., студент ОКР «бакалавр»
Науковий керівник: Науменко С.М., к.держ.упр., доцент
Донецький державний університет управління
м. Донецьк, Україна
Постановка проблеми в загальному вигляді. Сучасний стан економіки України характеризується проблемою оновлення основних виробничих фондів, їх модернізації із застосуванням новітніх технологій. Додаткові ускладнення для розвитку економіки створює дефіцит фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання. Усі ці проблеми здатний вирішити лізинг, який виступає спеціальною формою фінансування, альтернативною традиційному банківському кредитуванню та використанню власних фінансових ресурсів.
Мета дослідження полягає у визначенні можливостей і перспектив використання механізму лізингу задля розвитку національної економіки.
Викладення основних результатів. У світовій практиці немає єдиного визначення терміна «лізинг». Законодавство України визначає його як підприємницьку діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений термін лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні
ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їхні відокремлені структурні підрозділи. Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передане в лізинг [1].
В Україні розвиток лізингових відносин значно відстає від світової практики, що пов’язано з недостатньою розробкою теоретичних питань і недооцінкою його значення у розвитку реального інвестування.
Лізингові послуги, перш за все, є найефективнішими у галузях, продукція яких перебуває на високому технологічному та якісному рівні, вирізняється високою конкурентоспроможністю. Перетворення сфери виробництва та обігу, обумовлені впливом науково-технічного прогресу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господарства методів оновлення матеріально-технічної бази та модифікації основних фондів суб’єктів різноманітних форм власності.
Фінансовий лізинг – це угода, яка передбачає протягом своєї дії виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця [2].
Розвиток фінансового лізингу та рівень його проникнення на український фінансовий ринок залежать від впливу податкових факторів. Як свідчить досвід США, причиною швидкого розвитку лізингу виступають податкові пільги: прискорена амортизація та інвестиційна податкова пільга. В Україні податкова система довгий час виступала перешкодою інвестуванню у виробничі активи через лізингові форми фінансування. З прийняттям Податкового Кодексу України було усунено дискримінаційні норми щодо оподаткування
процентів і комісії у складі лізингового платежу податком на додану вартість. Це дозволяє підвищити привабливість та доступність лізингових послуг поставивши їх у рівні умови з банківськими та іншими фінансовими послугами.
У пошуках фінансових ресурсів для розвитку бізнесу більшість компаній все частіше віддають перевагу саме лізингу, особливо в сьогоднішній ситуації, коли отримати кредит дуже складно. Серед договорів фінансового лізингу переважають угоди в галузі транспорту, сільського господарства, будівництва. Причому, наразі дані галузі вважаються ризикованими для інвестування, що пов’язане з падінням попиту і цін на дану продукцію. Найбільшим попитом серед предметів лізингу користується транспорт (49,4 %), сільськогосподарська техніка (11,5 %), комп’ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання (5,48 %). Основними джерелами фінансування лізингових операцій в поточному році є банківські кредити (41,82 %), власні кошти (35,61  лізингових компаній, позичкові кошти юридичних осіб (22,15 %), причому слід зауважити стрімке зростання їх питомої ваги в порівнянні з аналогічним періодом минулого року [2].
Україна має достатній потенціал для розвитку ринку лізингу, але існують деякі проблеми, що стримують цей розвиток, а саме:
1. Вартість лізингу залишається відносно високою для лізингоотримувача, тому малі і середні підприємства все ще мало використовують переваги лізингу. Переважна більшість лізингових угод передбачає авансовий платіж, середня величина якого 20 % від вартості предмету лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, крім того вимагається додаткове забезпечення окрім самого предмету лізингу. Але багато компаній, які сьогодні входять на ринок добре обізнані з існуючими умовами. Такі компанії вимагають менший авансовий платіж та забезпечення (іноді не
вимагають взагалі), і приймають рішення по кредитуванню швидше орієнтуючись на грошовий потік ніж на кредитну історію.
2. Існуюче податкове законодавство містить деякі перепони щодо лізингу. Необхідно внести певні зміни до адміністративної та судової системи, щоб спростити процедуру повернення об'єкту лізингу, що зменшить вартість транзакції для лізингодавця [3].
Розвиток лізингових відносин в Україні сприятиме створенню більш розвинутої інвестиційної інфраструктури ринку, яка включатиме підготовку кваліфікованих кадрів, інформаційне висвітлення, тощо.
Висновки. Застосування лізингу сприятиме розвитку малого та середнього бізнесу, що приведе до позитивних змін в економіці. Зокрема, до лізингових операцій залучаться великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств. Відбудеться стовідсоткове кредитування, яке не вимагатиме негайного початку платежів. З метою активізації розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме: створення сприятливої законодавчої бази для суб'єктів лізингової діяльності; розвиток механізму сублізингу; удосконалення системи оподаткування та кредитування.
Список літератури
1. Горбатенко О. А. Проблеми та перспективи розвитку лізингових відносин в Україні / О. А. Горбатенко // Фінанси України. – 2012. – № 13. – С. 123-126.
2. Ментух Н. Ф. Лізинг в окремих сферах господарювання / Н. Ф. Ментух // Адвокат. – 2012. – № 9. – С. 29-32.
3. Горемикін В. А. Лізинг : підручик / В. А. Горемикін. – К. : Основи, 2003. – 942 с.
|
| |
| |
